Ми втратили патріотизм...

Наян Коваль

(18+)
Ми втратили патріотизм, втрачаємо ми державу. Руйнуємо дім і продаєм за копійки. Своїх ми не приймаєм у Санжарах. Прости нам, Боже, наші злі гріхи. На сході – сєпари, на заході – чужі бандери, немає цілісності у нашій сім‘ї. Ми здичавіли, зникають людські манери. Вбиваєм брата за шматок землі. Чому так сталося? Невже не українці, що на сході й заході живуть? Невже твій друг є ворогом? Десь за кордоном краще ніж десь тут? Чому ми стали злими? Чому б‘ємось за папірці? Схаменіться! Прийдуть інші. Заберуть і дім, і матір, пустять сиріт бідних у світи. Може досить кров своїх же пити? Може станемо братами, як за часів Мазепи і Богдана? Поставим край у суперечностях століть. Заберемо Донбас і Крим, зруйнуєм ворога ми міць. І на всіх територіях – що наші – Прапор блакитно-жовтий замайорить. Не дамо чинам, що вище, у рабство всіх нас заганять. І не пустим злидні в хату, що в нас з усіх боків летять. Постанем сильною державою, що Богдан-батько збудував. І хай тих знищить Божою карою, усіх хто проти наших прав.

2020-09-15 19:40:17

5

4

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (4)

Наян Коваль

@Boanerge Про євреїв вперше чую, дякую за просвітління; а от щодо ляхів, то думаю Ви знаєте про хутір Богдана)

Відповісти

2020-09-16 16:35:47

Подобається

Наян Коваль

@Boanerge ні, мені не буде приємно, якщо Ви називатимете мене "хохлом") а в усьому іншому я з вами погоджуюсь і ображатись я не стану, бо ви праві)

Відповісти

2020-09-16 17:13:02

Подобається

Наян Коваль

@Boanerge зараз поляки, а до тих, що були раніше в мене є сумніви) не можна будь кого називати поляком, так само як і називати будь кого українцем) Бувайте)

Відповісти

2020-09-16 17:17:45

1

Схожі вірші

Всі

Печаль прячется в словах

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Полны отчаяния слова Достигли й душат вдруг меня Не знаю дальше как мне быть И стоит ли их отпустить Всю грусть ,что прячется внутри Пусть заберёт с собою дни А шоколад утешет впредь Всё горести уйдут под дверь Но чувства ,что живут внутри Не скроешь с время позади Ведь вырвуться с оков груди Их не сдержать нечем увы ... Как не было мне тяжело Я не смогу забить их льдов И холод тот , что тронул весь Согреть не сможет даже лесть...

50

12

4643

Недоречне (UA)

Ай

жодної коми читай як хочеш бо мені байдуже я поет *** я поет тож спалюй все що було до мене минуле — нікчемне бо не існує я поет головний поціновувач твоїх забаганок пізнаю тебе і настане ранок коли ти більше не знайдеш ні мене ні моїх речей я поет тож закохаюсь у самий недоречний час з'явлюсь на твоєму порозі, увімкну джаз і спробую залікувати усі твої рани внутрішні відкриті або навіть рвані а потім просто видалюсь геть бо так хочеш ти я поет тому в мене жодної причини запам'ятовувати якісь адреса там де я був — мене не знайти хіба ж то не у тому краса? тому ми ніколи не програємо це знову я поет тож запитаю тебе про улюблену каву останню прочитану книжку і від чого у тебе безсоння я поет тож можеш відкрито про усі емоційні безодні я поет обожнювач невиконанних клятв що випливають у безмовні драми де слова вже до чорта до рами але потім відбиваються у твоїй голові голосами і не дають спокою я поет тож жонглюю цими дарами може маю талант від народження а може пишу від суму ночами я поет тож наповнюйся моїми речами поглинай мої всесвіти сьогодні за дешево а може і даром проти не буду я поет тож з головою пірнаю у смуток рахую зірки поки ти рахуєш добуток і відчуваю себе трохи інакшим от і все я знаю що ніхто нікого вже не спасе я поет тож ігнорую усі застереження пропускаю крізь себе всі твої твердження не замислюючись чи є в них хоч крихти правди бо я маю себе мені потрібно мати я поет що ніколи не підвладний течіі бо нічий ігнорую навіть свою самобутність бо вона маленький ручій і взагалі — вода повірю у щось — прийде біда я поет тож хочу — не ставлю коми а хочу — увійду у кому в надії зануритись у інші світи якщо загубиш мене то просто зітри із себе бо десь там мені краще я поет тож іноді благаю вимкнути сонце щоб настіж відкрити віконце і насолоджуватись темрявою зовні і у середині себе не хочу нічого світлого відійди від мене я поет тож насолоджуйся мною поки я поруч поки мені є що тобі розповісти бо я прокинусь і захочу залишити все без єдиної вісті я поет з вічно холодними блідими руками цілую тебе своїми губами с присмаком відчаю і зеленого чаю я поет я ніколи не закінчую тому не програю ні тобі ні життю я поет тож зривай з мене одяг але ніколи не побачиш роздягнутим в мене є шкіра та купа дивних сенсів що дуже стягують та з яких я не можу вирватись ти не допоможеш я поет з дуже поганим кровообігом та в цілому з втомленим виглядом можеш слухати мене або ні: мені все одно не стати прикладом у поезії хоча марную на це вже не перше життя і вічно забуваю на чому я зупинився і чому не зупинилося серцебиття але все одно продовжу розкидувати тут занадто недоречні речі ... тому нагадай я вже казав тобі, що я поет, до речі?

46

5

1783