Ми втратили патріотизм...
Наян Коваль
(18+)
Ми втратили патріотизм, втрачаємо ми державу. Руйнуємо дім і продаєм за копійки. Своїх ми не приймаєм у Санжарах. Прости нам, Боже, наші злі гріхи. На сході – сєпари, на заході – чужі бандери, немає цілісності у нашій сім‘ї. Ми здичавіли, зникають людські манери. Вбиваєм брата за шматок землі. Чому так сталося? Невже не українці, що на сході й заході живуть? Невже твій друг є ворогом? Десь за кордоном краще ніж десь тут? Чому ми стали злими? Чому б‘ємось за папірці? Схаменіться! Прийдуть інші. Заберуть і дім, і матір, пустять сиріт бідних у світи. Може досить кров своїх же пити? Може станемо братами, як за часів Мазепи і Богдана? Поставим край у суперечностях століть. Заберемо Донбас і Крим, зруйнуєм ворога ми міць. І на всіх територіях – що наші – Прапор блакитно-жовтий замайорить. Не дамо чинам, що вище, у рабство всіх нас заганять. І не пустим злидні в хату, що в нас з усіх боків летять. Постанем сильною державою, що Богдан-батько збудував. І хай тих знищить Божою карою, усіх хто проти наших прав.
2020-09-15 19:40:17
5
4
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (4)
Наян Коваль
@Boanerge Про євреїв вперше чую, дякую за просвітління; а от щодо ляхів, то думаю Ви знаєте про хутір Богдана)
Відповісти
2020-09-16 16:35:47
Подобається
Наян Коваль
@Boanerge ні, мені не буде приємно, якщо Ви називатимете мене "хохлом") а в усьому іншому я з вами погоджуюсь і ображатись я не стану, бо ви праві)
Відповісти
2020-09-16 17:13:02
Подобається
Наян Коваль
@Boanerge зараз поляки, а до тих, що були раніше в мене є сумніви) не можна будь кого називати поляком, так само як і називати будь кого українцем) Бувайте)
Відповісти
2020-09-16 17:17:45
1
Інші вірші поета
Ні расизму Глибока ніч Пірам і Фізба ХХI
Інші поети
Upavshii_Zakat
@Upavshii_Zakat
Erikabney4 Abney
@Erik_Adney
Схожі вірші
Всі
Разве сложно сказать...
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Много думать слов не хватит Лишь о ком то , кто не рядом Быть со всеми лишь открыткой , Согревая теплым взглядом Каждый день встречая солнце Словно первый луч спасенья Думаешь о всех моментах , Что всплывают вместе светом ... Или множество вопросов На каких нет не единого ответа , К тем , кто был однажды нужен, Став одним твоим мгновеньем Почему ж сейчас нам сложно .. Сказать искренне о чувствах , Как страдать мы все умеем ,, А признать ,что правда любим ? Может быть просто забыли .... Или стали явью сцен сомнений ? Разве сложно хоть глазами Сказать больше ,чем таить в себе ли... Надо больше лишь бояться , Не успеть сказать о главном ... На взаимность зря стараться Ждать когда уйдет шанс бремям ...
53
16
3330
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
11527