Вірші
Власний світ
Переді мною світ — у барвах і блиску,
Та темне чорнило — як слід на записку.
Затьмарило тіло, зробило його —
Немовби без права творити добро.
Дзеркало мовчить, але світ промовляє:
«Поглянь! Що в очах твоїх спить, виглядає?»
Та розум в тумані, серце в бою,
Я корені болю в душі дістаю.
Це серце — не крихке, а крик уночі,
Що просить очиститись — в правді, в тиші.
Я йду у глибини, де істина спить,
Щоб знову в цій шкірі навчитися жить.
1
0
85
Приховане кохання
Як я тебе кохав, а ти не знала!
В моїх думках обличчя твоє поставало.
Як перший раз за руку ти взяла.
В той час моє серце завмирало.
Я бачив посмішку в устах твоїх,
як ти читала в голос мені книги .
І кожен раз я зупиняв тебе на слові,
щоб поглянути на очі, що вкрили зорі.
Я ледь не вмер, а ти життя моє спасла,
словами повертала до буття!
А може ти про мене все вже знала?
І виявляла непомітні почуття.
Та перший поцілунок, проковтнув зі смутком ,
а ти ковтала сльози на прощання.
Тоді покинув в той день тебе швидким я рухом
В думках сказав: "Бувай, моє кохання!"
А час розлуки наче вічність всю тривав
Як я тебе тоді чекав, у снах своїх шукав...
Та побачивши тебе!
Відчув, як ніжно пригорнула ти мене...
1
0
119
Порив фантазій
Пиши, говорить голос у нутрі
Пиши коли серце томиться в житті!
Перо торкається паперу
Виводячи чорнилом світ
Оживляючи кожну літеру
Продовжуючи історії вік.
І лиються слова із уст моїх
Шукаю я доріг самотніх....
Щоб і дерева мали змогу вчути слова
Що промовляє спокійна душа.
І свіжість проникає в серце
І прагнуть руки обійняти вітер.
Дзюркоче десь джерельце
Душа на мить заквітне.
Уява-дивовижне місце!
0
0
145
