Глава п'ята
Зібравшись з силами він міцно заплющив очі , зробив крок в перед і зник в невідомості . Розплющивши очі він опинився у рідному місті , в Греції . У ньому він народився та виріс ,але не в сім`ї не в своєму домі , а в притулку для сиріт .
Колись Джон був таким , як і всі діти та тільки в шистирічному віці у хлопчика знайшшли пухлину в ділянці голови , вердикт лікарів був мов грім серед ясного неба : “Це рак злоякісного походження , потрібна складна операція “ . У його батьків не вистарчало коштів на лікування , вони віддали все своє майно , працювали від ранку до ночі , на декількох роботах , щоб врятувати життя своїй єдиній дитині , та безуспішно — коштів й досі не вистарчало .
Кожний день батьки бачили як син страждає від нестерпних болей , та допомогти йому були не в силі , серце кров` ю обливалось . Та ще гірше те , що через кризу в країні не було чим виплачувати людям зарплатню і людей масово позвільняли з їх робочих місць . Батьки Джона побачивши своє скрутне становище , немаючи нічого не могли забеспечити себе ні житлом , ані їжею , а що тут говорити про малу дитину . Єдиним розумним виходом на той час було віддати сина до притулку на деякий період часу , поки не мине криза .Джон довго плакав і благав його не віддавати ,та батьки не могли пояснити своїй шистирічній дитині , що от — от вони можуть померти від сильної простуди або голоду .
Тому мовчки проте з сльозами на очах вони віддали сина працівникам дому “ Сирітка “ , сказавши на прощання лиш одне :” Будь сильним , ми віримо в тебе і любимо тебе , тож пам`ятай про це !“ .
Деякий час одна милосердна та багата сім`я допомагала батькам Джона , та ніщо не вічне , криза добралась і до них . Вони залишили ще трішки грошей батькам хлопчика , а самі довго не роздумуючи поїхали в іншу країну у пошуках кращого життя .
На перший час грошей вистарчало на буханець хліба , крупу , пляшку молока та гуртожиток , але коли гроші закінчились все повернулось ще в гіршу стороні — батьків мали виселяти .
Колись Джон був таким , як і всі діти та тільки в шистирічному віці у хлопчика знайшшли пухлину в ділянці голови , вердикт лікарів був мов грім серед ясного неба : “Це рак злоякісного походження , потрібна складна операція “ . У його батьків не вистарчало коштів на лікування , вони віддали все своє майно , працювали від ранку до ночі , на декількох роботах , щоб врятувати життя своїй єдиній дитині , та безуспішно — коштів й досі не вистарчало .
Кожний день батьки бачили як син страждає від нестерпних болей , та допомогти йому були не в силі , серце кров` ю обливалось . Та ще гірше те , що через кризу в країні не було чим виплачувати людям зарплатню і людей масово позвільняли з їх робочих місць . Батьки Джона побачивши своє скрутне становище , немаючи нічого не могли забеспечити себе ні житлом , ані їжею , а що тут говорити про малу дитину . Єдиним розумним виходом на той час було віддати сина до притулку на деякий період часу , поки не мине криза .Джон довго плакав і благав його не віддавати ,та батьки не могли пояснити своїй шистирічній дитині , що от — от вони можуть померти від сильної простуди або голоду .
Тому мовчки проте з сльозами на очах вони віддали сина працівникам дому “ Сирітка “ , сказавши на прощання лиш одне :” Будь сильним , ми віримо в тебе і любимо тебе , тож пам`ятай про це !“ .
Деякий час одна милосердна та багата сім`я допомагала батькам Джона , та ніщо не вічне , криза добралась і до них . Вони залишили ще трішки грошей батькам хлопчика , а самі довго не роздумуючи поїхали в іншу країну у пошуках кращого життя .
На перший час грошей вистарчало на буханець хліба , крупу , пляшку молока та гуртожиток , але коли гроші закінчились все повернулось ще в гіршу стороні — батьків мали виселяти .
Коментарі