رسالة ١٠٧

Mennah Mostafa

أتسائل متى ستتساقط الغيوم وتنتهى المشاعر حتى نصبح فارغين جدار الروح تشقق حتى أصبح للغيوم مكان بداخلنا وجدار العقل يصرخ مُثْقِلًا بكلماته الداخلية التي تجعل منه جحيم خاص به هو فقط هل مشاعرنا تحدد من نحن أم هي فقط وسيلة للتعبير عن ما بداخلنا هل نحن اقوي من مشاعرنا أم هي أقوي مما نكون ؟

2020-11-08 21:27:47

Інші вірші поета

أثقال الحياة الأخيرة رسالة عابرة الرسالة العاشرة

Інші поети

lonelykid

@lonelykid

Світлана Іщук

@LanaIshch

red Princess Malinowski

@diavolun

Схожі вірші

Всі

Твої долоні

Ай

Одного разу, я опинюся в твоему полоні, де назавжди сплетуться наші долоні, де у солодкому танці зійдуться дві долі, чиї серця закохаются з власної волі. Бо справжня любов – вона у свободі, вибір за вами: ви палкі чи холодні? А я немов танцую з тобою на льоді і з власноі волі віддаюся у твої долоні.

3953

Приходи (RU-UA)

Ай

Черничные пироги, молоко с мёдом. Приходи. Почитаю тебе стихи и раны замажу йодом. Буду исцелять поэтапно все твои трещинки и порезы, даже в твоё заледеневшее сердце, поверь мне, — смело полезу. Повір! Залізу без страху. Без жалю, не боячись. Бо наше розпалене вогнище змушує бути хоч чимось. І тільки не хвилюйся — ми не розчинимось. Ні одне у одному, ні у часі. Мы снова столкнёмся, неспособные противостоять этой связи. Истощенные, но в друг друге, нашедшие дом. Якщо не перше життя, то і не перший том. Не перший різновид мов у моїх віршах. Не найдёшь меня в жизни? Отыщешь во снах. За той дверью, где я нам в пирог добавляю чернику. Приходи. Мне одной без тебя здесь ужасно дико.

1244