Soy apatrida
No tengo desir Te quién eres, quién soy, Tú sabes futuro, pasado y hoy, Para qué mueres Tú tienes razón, Y éste razón es mi mal corazón. En la Tierra hay muchas edades, Culturas, sueños, voluntades... Cada persona obtiene su sentido, Si no encontré, ya es un agredido. No tiene feliz, no tiene el paz, Y, realmente, está con disfraz. Creo, qué jamás yo estoy sóla, Él me da silencio en batahola. Pués, de Dios fui toda la vida. Estoy mirando al cielo. Soy apatrida.
2020-04-05 17:03:02
24
19
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (19)
Max Sumtsov
@Uina Ku мне нравится французский, но учить его не очень хочется🤭
Відповісти
2020-05-05 18:09:10
1
Uina Ku
@Max Sumtsov лень-матушка?
Відповісти
2020-05-05 18:20:24
1
Max Sumtsov
@Uina Ku она самая😅
Відповісти
2020-05-05 18:27:50
1
Інші поети
Cristhell
@soleil
Virtoria
@Victoria_Sandulenko
Схожі вірші
Всі
Я граю лише уві снах...
Я граю лише уві снах, Гітару, мов тебе, обіймаю, І пісня стара на вустах, Що в серці болем лунає. Я граю лише уві снах, Мелодію, давно що забута, І печаль в блакитних очах — Мій жах і муза, мій смуток. Я граю лише для тебе, Хоч знаю, що плід ти уяви, І біль губить нестерпний — Я гину, а пісня лунає... Я граю мелодію ніжну Та бігти хочеться геть, Як чую солодку я пісню: Вона нагадає про смерть... Бо вона серце зворушить І змусить згадати тебе, Ну нащо грати я мушу І палати мертвим вогнем? Поховавши, я присяглася, Що забута гітара — ось так, Бо пісня для тебе лилася... Я граю лише уві снах...
131
25
6459
Тишина ночного неба
Полный город одиноких улиц И фонарики вокруг в глазах горят В темноте стен полыхает ветер молча , Сцены шелеста теней играя без конца ... Мнимость разных звёзд по небу Освещает путь ко царству сна Тем , кто в глубине ночи не встретил , Свой покой без тучь мыслей сполна ... Тишиной ночного насладиться неба , Рано или поздно станет легче слов ... Без ответов улетят запреты Давних чувств и всех тревог Звук сверчков дополнит кредом Пейзаж сердца споведь звёзд , Лишь о том , что дни болело От полных будней забот
46
44
4195