Soy apatrida
Uina Ku
No tengo desir Te quién eres, quién soy, Tú sabes futuro, pasado y hoy, Para qué mueres Tú tienes razón, Y éste razón es mi mal corazón. En la Tierra hay muchas edades, Culturas, sueños, voluntades... Cada persona obtiene su sentido, Si no encontré, ya es un agredido. No tiene feliz, no tiene el paz, Y, realmente, está con disfraz. Creo, qué jamás yo estoy sóla, Él me da silencio en batahola. Pués, de Dios fui toda la vida. Estoy mirando al cielo. Soy apatrida.
2020-04-05 17:03:02
24
19
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (19)
Max Sumtsov
@Uina Ku мне нравится французский, но учить его не очень хочется🤭
Відповісти
2020-05-05 18:09:10
1
Uina Ku
@Max Sumtsov лень-матушка?
Відповісти
2020-05-05 18:20:24
1
Max Sumtsov
@Uina Ku она самая😅
Відповісти
2020-05-05 18:27:50
1
Інші вірші поета
Sin Dios
Інші поети
Tatiya
@Tatiya
xxhannaxx2005
@xxhannaxx2005
Cillaniee
@Callme_Cillaniee
Схожі вірші
Всі
Я тебе по-справжньому кохала...
Вікторія Тодавчич
Я тебе по-справжньому кохала... Так, неначе зовсім не жила. І тобі лиш серце відкривала, Я тебе кохала, як могла. Я тобі всю душу і все серце, Все віддам, ти тільки попроси. Я тебе кохатиму до смерті, Я з тобою навіки і завжди. Я тобі відкрию таємниці, Все, що маю — все віддам тобі. І поля, і чистії криниці, І прекрасний спів тих солов'їв. Я тебе по-справжньому кохала, Весь свій час, я віддала тобі. Я була наївною . Не знала, Що не брешуть тільки солов'ї.
42
15
2141
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
12664