Soy apatrida
Uina Ku
No tengo desir Te quién eres, quién soy, Tú sabes futuro, pasado y hoy, Para qué mueres Tú tienes razón, Y éste razón es mi mal corazón. En la Tierra hay muchas edades, Culturas, sueños, voluntades... Cada persona obtiene su sentido, Si no encontré, ya es un agredido. No tiene feliz, no tiene el paz, Y, realmente, está con disfraz. Creo, qué jamás yo estoy sóla, Él me da silencio en batahola. Pués, de Dios fui toda la vida. Estoy mirando al cielo. Soy apatrida.
2020-04-05 17:03:02
24
19
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (19)
Max Sumtsov
@Uina Ku мне нравится французский, но учить его не очень хочется🤭
Відповісти
2020-05-05 18:09:10
1
Uina Ku
@Max Sumtsov лень-матушка?
Відповісти
2020-05-05 18:20:24
1
Max Sumtsov
@Uina Ku она самая😅
Відповісти
2020-05-05 18:27:50
1
Інші вірші поета
Sin Dios
Інші поети
Princess Mwas
@princess_mwas
Girly M
@Girly_m
Схожі вірші
Всі
Нарисую солнышко :)
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Нарисую тебе яркое солнышко Оно будет светить когда грустно Освещая тёмные комнаты , Одиночества твоего уголка звука... Даже если окажется за окном дождик, Ты не будешь один словно сломлен, Оно будет светить лишь напротив Теплотою уюта мнимой заботы Может это какая то мелачь Или просто светлый рисунок , Но он все ж нарисованный мною Для тебя от приятного чувства ... И лучами жёлтых карандаша линий , Коснусь твоего уголка глазок , Чтобы перестал хмурится криво От нахлынувших эмоцией красок Как подарок пусть станет взаимным , Без излишних слов предисловий Моих крепких объятий визита Нежноты оттенков жёлтого тонна ...
42
1
1560
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
11394