Одиночество?
Может, некоторым не понять. Но одиночество - особое состояние. И порой его надо беречь, как некое достояние. Бывает, есть тебе много с кем поболтать. Но тебя из них никто не может понять. Порой шум и суета вокруг убивают, забивая в безразличий круг. Останься немного один, собери силу в кулак. Не позволь этому миру Загнать тебя во мрак.
2018-06-04 19:42:49
6
5
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (5)
Эмма Корж
Стих👍👍👍👍👍👍👍👍👍
Відповісти
2018-06-14 13:09:45
2
Олби Верхних
@Эмма Корж Спасибо за отзыв :)
Відповісти
2018-06-14 13:10:20
Подобається
Эмма Корж
@Олби Верхних всегда пожалуйста:)
Відповісти
2018-06-14 13:10:57
1
Схожі вірші
Всі
وردةٌ قبِيحة
و مَا الّذي يجعلُ مصطلحُ الوردة قبِيحة؟ -مَا الّذي تنتظرهُ من وردةٍ واجهت ريَاح عاتية ؛ وتُربة قَاحلة و بتلَاتٍ منهَا قَد ترَاخت أرضًا ، مَا الّذي ستصبحهُ برأيك؟
55
10
2287
Дитинство
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
70
4
10854