Лиш у повню

Mari Polishchuk

Навіщо ти все це руйнуєш, Збігаєш від світу в ліси. Чому ти мене не почуєш? Чому ти закрився в собі? Навіщо ці зустрічі в повню, Із ними ти долю змінив. Ти викинув з серця весь попіл, Яким все життя дорожив Я щастя з тобою пізнала, Але ти мене не кохав. Ти в серці з'являвся за планом І вічно у думках літав. Ти може колись зрозумієш, Про що говорила у сні Та поки мене не почуєш Горітиме все у тобі.

2020-08-23 12:05:21

Інші вірші поета

Не кохаю Життя А що таке кохання Не правда

Інші поети

Victoria H

@gl9victoria

hudhaifah Siyad

@hudhaifah_siyad

Lolly Jail

@pain_and_sweetness

Схожі вірші

Всі

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

12118

وردةٌ قبِيحة

تُومِي.

و مَا الّذي يجعلُ مصطلحُ الوردة قبِيحة؟ -مَا الّذي تنتظرهُ من وردةٍ واجهت ريَاح عاتية ؛ وتُربة قَاحلة و بتلَاتٍ منهَا قَد ترَاخت أرضًا ، مَا الّذي ستصبحهُ برأيك؟

3295