Глава 3

Наступного дня ми знову зустрілись з Марко. Моїй радості не було країв, бо мені подобалося бачити того парубка та спілкуватися з ним.

Я йому провела невеличку екскурсію інститутом та розповіла що до чого. А ще ми домовилися згустітися на вихідних.

Так що тепер пари в інституті минали, як одна мить. А потім я поспішала на роботу, хоча вперше так не хотілося бігти на роботу. Хотілося більше бути з новим знайомим.

Я коли від’їжала мене довго проводжав поглядом Марко.

Та все ж робота чекала і я її виконувала. А десь по обіді перед черговою доставкою вирішила присісти на лавці та схрумати шаурму. І от сиджу я їм, а мене гіпнотизуюсь поглядом голуби, що з нетерпінням чекають коли почнуть сипатися шматочки крихкого лавашу.

– От дістали! Пожерти спокійно не дають! – бурчу я відкусив шматок, і ось диво, голуби дочекалися крихт.

Вони радісно загоготіли та кинулася мені під ноги, аж довелося підбивати ноги під себе, а то склюють з тими крихтами і кісток не залишиться.

Та от чую як до мене до лунають голоси, один навіть знайомий. Я за озиралася та побачила як одна дівчина тягне другу за руку, а за ними біжать ще чотири дівчини.

Вони стали біля кущів як раз на проти сліпої зони камери. І та дівчина яку тягнули це виявилася Шарлотта і вона була налякана.

Я більш уважно придивилася до цієї дивної компанії, задумливо жуючи шаурму.

– Відпустіть, навіжені! – збурилася Шарлотта, все ж вирвавшись з пазурів викрадачки.

– Ага, так і зроблю, коли ти второпаєш, що треба по далі триматися від нашого Сагона-сама. Ти недостойна його нігтя, не то що бути його дівчиною! – відповіла незнайомка.

Але я її впізнала: ця агресорка була покоївкою в готелі, яка вломилася до номера Сагона. Вони ще тоді сварилися, схоже сварка не перегоріла, а більше нагрілася.

О це я вибрала місце поїсти! І голод вгамую та безкоштовну виставу подивлюсь.

– Та він вас боїться, ви його дістали! Він тебе не кохає! – обурилась Шарлотта, вона була біла, як простирадло.

– Ой ще скажи що тебе він любить? – єхидно перепитала та навіжена.

– А якщо так? – відповіла Шарлотта, розставив руки у боки.

– Якщо так, то ти звідси сама не вийдеш, бо винесуть! – гаркнула та дивачка та штовхнула Шарлотту.

Дівчата що стояли до цього часу осторонь почали також бити Шарлотту, замість того щоб розняти.

П’ятеро на одного не честно! Тепер зрозуміло чого вони вибрали мертву зону камери, щоб не побачили їх злочин. З одної сторони це не моє діло, бо Шарлотта мені ніхто. Мені треба поспішати довезти посилку. Я хотіла викликати дрона поліцейського, та він був далеко, поки прилетить кохану Сагона затопчуть. От дідько! Чого він не супроводжує свою дівчину, коли знає які навіжені фанатки в нього? От чоловіки пішки! Ні на що не здатні!

– Відпустіть! Ви не маєте право так зі мною поводитися! У вас будуть проблеми! – намагалась схаменути Шарлотта нападниць, та ті тільки глумливо сміялись.

Шарлоту сильно вдарили по животу, вона зігнулася, тож не змогла кричати.

– Я тобі твою гарну пику підправлю так що на тебе більше Сагон-сама не гляне! – прошипіла нападниця, оскалившись та замахнулася для чергового удару.

Та ось до агресивної покоївки прилетіло шаурмою в пику. Воно так гарно шмякнулось та розтіклося! Прямо маска для лиця зі смаком стріт фуду.

– Що за фігня? – обурилася нападниця та відтирає густий соус з обличчя, але войовнице курликання стало їх відповіддю.

Голуби не могли пролетіти геть таку купу їжі, тож стаєю налетіли на нападниць Шарлотти.

Дівчина Сагона наче скам’яніла від страху. Я виринаю з кущів, хапаю її за руку та тягну за собою.

– Бігом, поки обід триває! – кричу Шарлотті та тягну її, вона пручається, але побачивши хто її тягне кориться й біжіть зі мною.

Ми добігли до мого велосипеда, я їх дала у руки шолом:

– Надягай!

Я ще ніколи так швидко не стартувала з місця ще й з пасажиром, який вчепився в мою талію.

– Стійте! Стійте! Доженемо все одно! – волали переслідувачки.

– Ага, так і послухалася! – буркнула я та пришвидшилася.

Шарлотта все залякано оглядалась, я відчувала як вона тремтить.

– Не хвилюйся! ЯК?! Вони нас же доженуть! – зневірилася Шарлотта.

Але тільки я хотіла заперечити їй, як я почула підозріле дирчання. А потім побачила у дзеркалі заднього виду п’ять силуетів мопедів, а потім вони синхронно увімкнули фари, що засліпило мене. Я зажмурилася, бо очі заболіли. Але кермо утримала.

– О ні! Це вони і вони на мопедах! А ми на велосипеді, вони нас доженуть за мить! – злякано закричала Шарлотта.

– О це ще подивимося! – не втрачала бойового духу я.

Я натикнула кнопку та перестала крутили педалі.

– Ой, що ти робиш? Нас же доженуть? Невже ти зупиняєшся? – обурилася Шарлотта.

– Авжеж ні! – завірила я пасажирку.

Велосипед прискорилися, але я вже не крутила педалі. Ми виїхали з парку та поїхали по дорозі. Вітер бив у лице, добре, що в мене баф прикривав нижню половину обличчя та були окуляри на обличчі.

– Ой, леле! Що в тебе за велосипед що сам їде? – здивовано задала питання Шарлотта.

– В мене гібрид, коли я хочу то кручу сама, а коли не хочу чи поспішаю переходжу на електричний двигун, –відповідаю я, в голові пропрацьовую маршрут по якому будемо краще відриватися.

– То й добре! –з полегшенням зітхнула Шарлотта.

Ми пролетіли перехрестя, загорілося червоне світло, але наші переслідувачки не звернули уваги що порушують правила дорожнього руху.

При світлі вуличних ліхтарів я роздивилася моделі мопедів.

– Ні, на цих нас не доженуть. Це мопеди в оренду фірми «Швидко і крапка». А ця фірма не дуже дбає про свій парк мопедів, вони ще й бєушні їх купили, але не полагодили. А от якби обрали другу модель іншої фірми нашого міста чи взагалі щось своє нового покоління, тоді було б важко, – вирішила заспокоїти Шарлоту, бо спиною відчула як її серце калатає.

– Ой, як добре! Це дуже тішить! – відповіла Шарлотта.

– Єдине погано, немає дронів які моніторять дотримання правил дорожнього руху. Я сподівалася що цих вже сцапають. А ж ні, – лементувала я.

– То що ж, нам кінець? – жахнулась Шарлотта.

– Ні, є план «Б»! – відповіла я.

Я намагалася заплутати переслідувачок, але вони виявилася відчайдушними та впертими. Що ж я знайшла достойних суперниць. Буде весело! Але ж треба ще останнє замовлення виконати. Халепа!

Я веду велосипед вліво і вони за нами. Я повертаю і вони не відстають, а ось попереду затор, та я виїжджаю на велодоріжку і вже їду по ній. Ще поворот в право, і вони туди ж.

А ось замайоріли елітні багатоповерхівки, які огороджені високою огорожею. Я під’їжаю до зачинених воріт.

– Що ти робиш? Тут зачинено? А ті навіжені наздоганяють! – знов злякалася Шарлотта, оглядаючись назад, я теж чую гуркіт моторів мопедів.

– Кажу ж є ідейка як їх позбутися! – переконую свою пасажирку, прикладаю бейдж до скануючого віконця, засвітилися зелені букви: «дозволено». Ворота ліниво відчинилися.

Я почекала поки переслідувачки вже зовсім будуть недалечко і повела велосипед вперед до під’їздів.

– Не розумію, вони ж в’їжають слідом! А тут все загороджено! Ворота закриються і ми в пасці! – вжахнулася Шарлотта, її голос тремтів.

– О ні! Це вони в мишоловці! Буга-га-га, – посміхаюсь я припарковуючись в непримітному місці, але так щоб бачити переслідувачок.

– Нічого не розумію! – відповіла Шарлотта.

Переслідувачки за’їхали і як тільки вони перетнули білу лінію, в темряві хижо засвітилися очі, винирнули дрони-охоронці. Вони малу овальну форму з куцими крилами. Дрони оточили агресивних фанаток, які вжахнулися побачивши автономні машини.

– Ви невідсканували пропуск! Відскакуйте пропуск інакше будуть прийняти міри! – погрозливо проговорила механічним тоном машина, що зависла над злобною покоївкою.

Дівчата зупинилися.

– Та пішов ти! – гаркнула головна в банді фанаток.

Покоївка все ж, мабуть, дійсно навіжена, бо вона дістала якусь зброю та вистрілила в одного з дронів, та це дуже дорогі дрони, тож обшивка в них броньована, так що до двадцять восьмого калібру обстріли вони витримають.

Зате друзяки дрона активували свою зброю до щастя фанаток це були шокери. Так що банда мопедисток просмажилася до поросячого визгу. Але зате живі, правда по землі так смішно каталися!

– Я ж казала, що вони в пасці, але я не думала що в їх головної жбаняк потік і вона кинеться на дрона, а це ж ще краще! Скоро прилетять поліцейські дрони! – зраділа я.

– Ой, леле! Я так рада що обійшлося! – відповіла Шарлотта, – Ой, а звідки ти знала що тут є ці дрони? І чому нас не зачепили?

– Бо я сюди вже возила посилки, і в мене, як кур’єра є сюди пропуск третьої категорії, – сказала я, спішуючись.

– А що є категорії пропусків? – здивувалася Шарлотта.

– Так, найнижчий в кур’єрів: третій. Другий більш вищий є у швидкої допомоги, інших медиків, пожежних, рятівників, поліцейських. І най вищий перший, це вже спецпідрозділи, – проговорила я, діставав аптечку.

– Зрозуміло, ти така розумна. Як добре що я зустріла тебе! – подякувала Шарлотта.

– Я нерозумна, а просто спостережлива, ось, оброби рани, а мені треба ще занести посилку, – сказала я.

– Добре, тільки ти ж швидко? – перепитала Шарлотта.

– Звісно! І повезем тебе додому!

– Дякую! – вперше за вечір посміхнулася Шарлотта.

Я підійшла до під’їзду та побачила бабусю яка вигулювала песика розміром з вгодованого пацючка.

– О, ви з служби доставки? – обізвалася старенька.

– Так! – здивувалася я такій цікавості.

– То ви, мабуть, до мене. Ох, невже я зустріла людину, а то все ті роботи, да дрони в усіх фірмах та установах засіли, наче не дотримуються квот на працівників людей, – почала бурчати отримувачка.

Я звірила її айдипаспорт з ім’ям на посилці, співпадає. Тож віддала їй посилку та отримала відбиток на планшет.

– Буду ще тепер звертатися до вашої фірми, раз у вас все ще працюють люди, а то скоро з цими дронами здичавію! – навіть почала радіти бабця, дивлячись на мене.

– Наша фірма буде цьому рада! – відповіла я.

– Ох, от в наші часи не було цих дронів усюди й жили ж добре. Ні, повигадували цей бездушний непотреб, – буркотіла бабця.

– Так розумію, вибачте, але мені треба йти! До побачення! – ввічливо відповіла я.

Я повернулася до велосипеда та Шарлотти, яка не тільки обробила синці та подряпини, а вже оновила макіяж. О як! Навіть сліду її пригод не лишилося.

– Ти що десь салон краси знайшла? – шуткую я.

– Та ні! То я трішки бібікрему нанесла, – відповіла ця красуня.

Я довезла Шарлотту до тієї адреси яку вона назвала. Це виявилися інші елітні багатоповерхівки, огороджені парканом. Шарлотта мені сто разів сказала дякую, а ще ми обмінялись телефонів.