Чужа. (український)
Троянда (Любов)
Коли ти чужа, Це з тобою назавжди. Ніколи рідну людину не заміниш ти. Чужа.. Це палає душа, Серце болить кров'ю обливається, Що любов рідних до тебе не повертається. Коли чужа це ти одна, Це ненависть, неповага. Нікому ти не цікава.. Чужа це на кусок хліба не заслуговуєш, Це коли ласкаве, добре слово для тебе зникає. Чужа - мовчання тишина, Це краще чим щось казати, Це життя може зберегти.. На цьому світі просто існуєш, Любов рідних не воскресиш.
2022-01-12 04:39:58
5
3
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (3)
Троянда (Любов)
Стихотворение к моей новой книге . Одинокое сердце.. Раненная душа. . Которую планирую написать.
Відповісти
2022-01-12 04:42:42
2
Ledi ПТАШКА #ОЛД #ТОК
Текст, словно о жизни моей. Честно, плакать охота с какою болью вы написали
Відповісти
2022-01-12 05:02:53
1
Троянда (Любов)
@Ledi ПТАШКА #ОЛД #ТОК Спасибо за комментарий. На то и пишу стихи, чтобы каждый что-то своё узнать мог.
Відповісти
2022-01-12 05:05:07
1
Інші вірші поета
День Єднання. (український.) Ispirazione.. (italiano) Голубка білокрила.. (український) Не зацікавити ніяк.. (український)
Інші поети
Олеся Нюл
@Olesia_Nuyl
Схожі вірші
Всі
"Я буду помнить"
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Я буду помнить о тебе , Когда минутой будет гнусно И одиноко грянет в след Дождь смыв порою мои чувства Я буду помнить о тебе , Когда нагрянет новый вечер И ветер заберёт себе Мои увечены надежды . Я буду помнить, тот момент, Когда тебя со мной не стало Оставив только мокрый цент С того ,что в сердце потеряла Я буду помнить твой уход , Да может быть, тогда слезами Теперь совсем под тихий сон Обняв подушку крепко швами .
43
7
2339
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
12150