Чужа. (український)
Троянда (Любов)
Коли ти чужа, Це з тобою назавжди. Ніколи рідну людину не заміниш ти. Чужа.. Це палає душа, Серце болить кров'ю обливається, Що любов рідних до тебе не повертається. Коли чужа це ти одна, Це ненависть, неповага. Нікому ти не цікава.. Чужа це на кусок хліба не заслуговуєш, Це коли ласкаве, добре слово для тебе зникає. Чужа - мовчання тишина, Це краще чим щось казати, Це життя може зберегти.. На цьому світі просто існуєш, Любов рідних не воскресиш.
2022-01-12 04:39:58
5
3
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (3)
Троянда (Любов)
Стихотворение к моей новой книге . Одинокое сердце.. Раненная душа. . Которую планирую написать.
Відповісти
2022-01-12 04:42:42
2
Ledi ПТАШКА #ОЛД #ТОК
Текст, словно о жизни моей. Честно, плакать охота с какою болью вы написали
Відповісти
2022-01-12 05:02:53
1
Троянда (Любов)
@Ledi ПТАШКА #ОЛД #ТОК Спасибо за комментарий. На то и пишу стихи, чтобы каждый что-то своё узнать мог.
Відповісти
2022-01-12 05:05:07
1
Інші вірші поета
Кохаю.. (український) Степане, Степаночку.. (український) Прочитає чи ні.. Не цікаво мені. (український) Душа в печалі.. (український)
Інші поети
Truth13
@Truth13
Mehmet Ó
@mehmet
Схожі вірші
Всі
"Hannah"
Jojo Harl
Why would you bully? Was that okay? Nobody helped me, Get out of the way. And i didn't cry. And i didn't lie. I just looked at you. With a fake smile. You could love me. You really could. But you didn't. You left me alone. And then i cried. And then i lied. I left my world, Without any love. Someone will need you. Someone will shout. Listen to the scream. Help the people live. ♡ Inspired by "13 reasons why" Netflix series.
68
6
17090
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
12346