Гори
Говерла
Зворотній шлях
Гори

Є безліч людей, що мріють про гори. Ні, не просто милуватися їх величчу з низин, насолоджуючись легкими прогулянками на свіжому повітрі, а саме підійматися вверх, долаючи кілометри звивистих гірських стежок заради миті підкорення - подиху на повні груди на омріяній вершині, де дух захоплює від розуміння, що весь цей простір за спиною, то твоя здолана стежина. Люди живуть такими мріями і йдуть до них. Я ніколи не була такою людиною.

Я люблю гори з низу. Люблю, закинувши голову назад, дивуватися тому, як ховаються в хмарах розлогі крони дерев, схожі на великі різнобарвні кульки, щедрою рукою природи розкидані по високих горах. Взимку я обожнюю з тим самим майже дитячим захопленням дивитися, як височенні смереки, ніби вдягнувши пухнасті білі шапки, гордо стоять вздовж доріг. Я люблю блукати стежками недалеко від місця поселення, дивуючись іншій, незвичній для моєї місцевості красі нашої України.

Цього року щось пішло не так. У гори я не збиралася. Точніше збиралася, але у такі гірські прогулянки, як я щойно описала. Мій чоловік закоханий у гори. При чому ото тією страшенною любов'ю, про яку колись співав Висоцький - "Краще гір можуть бути тільки ті гори, на яких ти ще не бував". Тож він їхав з певною метою - підкорити кілька верхівок і отримати моральне задоволення та приємну фізичну втому.

До Яремче ми приїхали близько четвертої години дня. Зупинилися пошукати оселю на букінгу. Напевне, того дня зорі були за нас - у кількох метрах від нас здавалися гарнюні котеджики, розміщені у кілька ярусів на пагорбі вздовж траси. Чоловік одразу "охрестив" нашу "Садибу 333" Хобітанією за цікаве розташування та наповнення подвір'я всілякими невеличкими парканчиками з глечиками, візками на дерев'яних колесах. У доступній близькості 1-2 км. стежка Довбуша, водоспад Пробій. Краса! Саме те, що я й хотіла. Настрій був пречудовий, тож стежку Довбуша вирішили здолати одразу. І хоч зайшли ми на неї м'яко кажучи "з тилу" ( дяка і хвала сучасній навігації), спустилися вірним шляхом, отримавши справжнє задоволення. Зворотнім шляхом чоловік завів розмову про Говерлу.


© Людмила Скрипко,
книга «Я і Говерла».
Коментарі