Юдзіро Ісіда
2023-06-06 18:46:26
Казка про Бога Ліцеміра
Цікаве, Думки вголос, Різне
(18+) Казка про лицемірство
Жив-був колись один знатний купець. Всім він здавався прикладом чесності та моральності, але за спиною дружної компанії він мав своє справжнє обличчя.
Купець був ліцеміром та він завжди підкреслював, що головне в житті - це внутрішня краса та чесність. Йому вірили, адже він завжди говорив те, що хотілося почути. Звичайно його величали, а згодом підносили до небес. Одного дня він викупив дорогоцінний артефакт який зробив його Богом, який приклав артефакт до обличчя й своєю яскравістю осліпив саме Сонце.
Одного дня в храм нового Бога приїхав чарівник. Він мав засоби, які надавали навіть Богам ще більшу владу. Новому Богу було мало влади. Влади всім завжди мало. Бог-Ліцемір здогадався, що це його шанс підкорити ще більше сердець та вразити своїх підданих. Він засяє ще яскравіше.
Підійшовши до чарівника Бог-Лицемір опустився на коліно й зашепотів у вухо чарівника. Він просив допомогти йому отримати ще більше влади. Чарівник, знаючи Ліцеміра та його поганий характер, погодився, але з однією умовою - Бог-Ліцемір повинен покарати себе за своє обманливе життя.
Ліцемір згодився, адже він вважав, що його справжнє обличчя залишиться скрите яскравою маскою, що змогла осліпити Сонце. Чарівник дав йому міцну маску, яка змогла захистити артефакт засліпивши Сонце. Міцна маска мала ще одну властивість вона робила сутність Бога незрозумілою для всіх, окрім нього самого.
І ось, після того, як ліцемір надів маску, його життя заграло новими яскравими барвами. Він отримав владу, статус та золото. Але разом з цим, маска почала поступово втягувати його в самотність та розпач.
Люди бачили лише ту його зовнішню частину, яку Ліцемір давав бачити. Вони не розуміли, що насправді від
бувається у Бога всередині. Ліцемір бачив те чим він був на справді й бездонна прірва яка було у нього всередині шепотіла йому правду зводячи його з розуму. Він зрозумів, що його підступність і ліцемірство були тим самим покаранням, яким він сам себе покарав.
З кожним днем маска ставала все сильнішою, а внутрішній світ Бога занурювався все сильніше у безодню відчаю. Він був засуджений жити у вигаданому світі, де ніхто не розумів його справжнього "я" крім нього самого.
І колись настане день, коли ліцемір зникне назавжди, залишивши лише пусту маску та справжні спогади про те ким він був. Достатньо буде лише надіти його маску. Історія ліцеміра нагадує мені, що справжня краса і чесність починаються відсередини, а двуличність й лицемірство завжди веде до безодні й забуття.