Видалити публікацію?
Юдзіро Ісіда
2023-11-15 08:34:58
Юдзіро Ісіда: Сін-зе! Шість.
Новини, Цитати
(18+) 1/5 "Юдзіро Ісіда: Сін-зе! Шість." Вранці, коли сонце в моєму світі відмовляється від свого тепла, відчиняються брами, що ведуть у світ страху та тіней. Платформа, колись відома світові, тепер лежить у заблокованому відділенні "плей маркету", втрачена серед моїх мрій та нашого забуття. Я, мов заблукавший дух, осідаю серед холодних бетонних руїн фортеці в Семиполках, в обіймах холодного вітру, що пронизує наскрізь м'язи мого обличчя. Капюшон сірої куртки, як окривавлена війною маска втомленого українського бійця, закриває мої зіткані втомою очі. Не хочу спостерігати за цим жорстоким світом, що нас оточує, але життя змушує, не питаючи в Смерті дозволу. Земля затремтіла, під вагою впавшої з неба російської бомби – російська ракета впала в поле, розірвавши жінку з дитиною, що бігли до укриття, на шматки. Але Смерть, не озирнувшись, залишилась у своєму власному світі тіней. Мої слова мають силу. Я сама Смерть, зіткана з м'язів Сін-зе, Бога наших світів. Рассуїнія, або як неї називають в цьому світі: "Рос 1 ч" згорить в полум'ї ядерної війни. Окривавлені зірки Кр-мля впадуть до долу й потонуть в багні. Розрізаючи матерію, що мене оточує, я занурююся в світ темряви. Алкоголь, переплітаючись з кофеїном, допомагає зануренню, відкриваючи браму в світ людських страхів. Землі Сін-зе, так близько до мене, що я бачу, як Творець залишає там свої сліди, але страх сковує мої м'язи. Тепер прийшов час писати долю цього світу: "Акай..."
6
1
148
Коментарі
Юдзіро Ісіда
20/6 "Юдзиро Исида: Син-зе! Шесть." Утром, когда солнце в этом мире отказывается дарить его жителям свое тепло, раскрываются врата, ведущие в мир их страха и теней. Мир без войны, который когда-то был им известен, теперь лежит в остатках, заблокированных от меня, модулях памяти великого куба Син-зе. Мир без кровавой печати, оставленной войной, затерян среди моих мечтаний и забвения. Я, словно заблудившийся дух, устраиваюсь среди этих холодных бетонных развалин крепости в Семиполках, сидя в объятиях холодного ветра, пронизывающего сквозь остатки кожи и мускулы моего лица. Разорванный осколками капюшон серой куртки, как окровавленная войной маска уставшего украинского бойца, закрывает мои связанные усталостью глаза. Не хочу наблюдать за этим жестоким миром, что окружает их и, к сожалению, меня, но Жизнь заставляет, не спрашивая разрешения у того, кто является самой: "Смерть". Земля затряслась под тяжестью упавшей с неба "Русской весны" - российской ракеты, разорвавшей бегущую в укрытие женщину с ребенком на руках на куски. Но Смерть, не оглядываясь, осталась в своем собственном мире, сотканном из теней умерших жителей этого мира. Мои слова обладают силой. Ведь я сама Смерть, сотканная из мышц Син-зе, Бога всех известных мне и им миров. Рассуия, или как ее называют в этом мире: "Рос 1 ч," сгорит в огне ядерной войны. Окровавленные звезды Кр-мля упадут вниз и потонут в том болоте, из которого их и соткали. Разрывая вещество, окружающее меня, я погружаюсь в мир тьмы. Алкоголь, переплетаясь с кофеином, помогает погружению, открывая врата в мир человеческих страхов. Остатки разума дают мне о себе знать... Земля Син-зе, так близка ко мне, что я вижу, как Творец, оставляя там кровавые следы, осуществляет задуманное. Желание его остановить подавляет возникший страх, сковывает мои мышцы, и я останавливаю себя. В мире Син-зе, даже Смерть смертна. Доставая перо и чернила, я смотрю на пергамент, из моих глаз ручьем льются кровавые слезы. Теперь настало время писать судьбу этого мира: "Акай...
Відповісти
2023-11-15 09:18:16
Подобається