La double identité

Kotodama

Ces gens remplissent Les rues et ruelles De nos villes Le regard rivé Sur leur portable. Ces gens-là attendent Bus, trams, métros Sur les quais et les trottoirs. Chaque personne semble faire La même chose Mais au fond Quelle est la vérité ? La vérité c’est que Nous portons tous un masque Inconsciemment ou pas Mais comment le voir ? Pourquoi devoir porter Ce masque sur Notre visage pour pouvoir vivre En société ? Pourquoi vouloir Cacher nos défauts ? Que valons nous en faisant cela ? Les gens ont peur. Ce masque cache souvent Douleur et crainte Voire traumatismes Société brisée. Un jour le monde Changera Ou tout s’écroulera. Le monde court après sa perte. -Cœur Écrit mi février 2022 :)

2022-10-01 20:41:16

5

8

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (8)

Kotodama

@lys merci beaucoup !

Відповісти

2022-10-02 12:23:01

1

Yaya

C'est tellement vrai malheureusement :(

Відповісти

2022-10-10 20:41:20

1

Kotodama

@Yaya oui :(

Відповісти

2022-10-10 20:50:24

1

Схожі вірші

Всі

Разве сложно сказать...

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Много думать слов не хватит Лишь о ком то , кто не рядом Быть со всеми лишь открыткой , Согревая теплым взглядом Каждый день встречая солнце Словно первый луч спасенья Думаешь о всех моментах , Что всплывают вместе светом ... Или множество вопросов На каких нет не единого ответа , К тем , кто был однажды нужен, Став одним твоим мгновеньем Почему ж сейчас нам сложно .. Сказать искренне о чувствах , Как страдать мы все умеем ,, А признать ,что правда любим ? Может быть просто забыли .... Или стали явью сцен сомнений ? Разве сложно хоть глазами Сказать больше ,чем таить в себе ли... Надо больше лишь бояться , Не успеть сказать о главном ... На взаимность зря стараться Ждать когда уйдет шанс бремям ...

53

16

4254

Хай буде так

Юлія Богута

«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.

38

4

5896