La double identité
Kotodama
Ces gens remplissent Les rues et ruelles De nos villes Le regard rivé Sur leur portable. Ces gens-là attendent Bus, trams, métros Sur les quais et les trottoirs. Chaque personne semble faire La même chose Mais au fond Quelle est la vérité ? La vérité c’est que Nous portons tous un masque Inconsciemment ou pas Mais comment le voir ?  Pourquoi devoir porter Ce masque sur Notre visage pour pouvoir vivre En société ? Pourquoi vouloir Cacher nos défauts ? Que valons nous en faisant cela ? Les gens ont peur. Ce masque cache souvent Douleur et crainte Voire traumatismes Société brisée. Un jour le monde Changera Ou tout s’écroulera. Le monde court après sa perte. -Cœur Écrit mi février 2022 :)
2022-10-01 20:41:16
5
8
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (8)
Kotodama
@lys merci beaucoup !
Відповісти
2022-10-02 12:23:01
1
ʏaʏa
C'est tellement vrai malheureusement :(
Відповісти
2022-10-10 20:41:20
1
Kotodama
@ʏaʏa oui :(
Відповісти
2022-10-10 20:50:24
1
Інші вірші поета
Le Roi de l'univers Pour une lueur de bonheur Les leçons de vie Une étoile est née
Інші поети
Daisy Daisy
@daisy_daisy
Схожі вірші
Всі
Печаль прячется в словах
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Полны отчаяния слова Достигли й душат вдруг меня Не знаю дальше как мне быть И стоит ли их отпустить Всю грусть ,что прячется внутри Пусть заберёт с собою дни А шоколад утешет впредь Всё горести уйдут под дверь Но чувства ,что живут внутри Не скроешь с время позади Ведь вырвуться с оков груди Их не сдержать нечем увы ... Как не было мне тяжело Я не смогу забить их льдов И холод тот , что тронул весь Согреть не сможет даже лесть...
50
12
4384
Хай буде так
Юлія Богута
«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.
38
4
5443