Відьма
У відьми у волоссі заблукало сонце,
В її очах замерз холодний сум,
Ніхто з людей не знає хто це,
Ніхто не знає тягаря глибоких дум.
Вона блукає мовчки серед хащів,
Шукаючи загублену себе,
Вона збирала душі самих кращих,
А де її душа? Ніхто не знає де...
Їй місяць знову шепче мантру,
А зорі в небі пишуть шлях,
Так мало часу залишилося до ранку
І місяць носить зорі на руках
Тягар знання до смерті буде нести,
І тільки ніч приховує печаль,
Як тільки місяць зорі встиг замести
І відьма заховалася у даль...
Куди пішла? нікому не дізнатись,
Мабуть в країну, де сховалась ніч.
Що сталося? - Нікому не спитатись,
Не зняти тягаря з вузеньких пліч
Одна вона побачить морок душ,
Приховані, лихі думки,
Та шепче вище хтось - не руш
Такі ці люди вже роки - віки...
Таке життя, нічого не змінити,
І кожен обирає сам свій шлях, Всі ладні краще в темряві прожити,
Не бачити сміття в своїх думках...
2018-09-17 20:43:17
2
0