дівчинка із шаллю була неповторною. вона розливала посмішку наліво і направо/грала з вітром і листям у піжмурки/ловила сонячні теплі зайчики, які ховалися в її тоненьких долоньках. дівчинка із шаллю була справжньою, вона не мала аналогів серед інших людей і завжди мене дивувала. сьогодні вона виспівує оду сонетам Шекспіра, а завтра злословить Джульєтту, придумуючи безліч сценаріїв. так, для мене дико було почуватися з нею в ліфті, бо вона була вільною від усіх заборон і законів людства, яким не було кінця і краю. я хотіла не раз підійти до неї і познайомитися, але бракувало сміливості. на противагу мене дівчинка із шаллю була відкритою світу і людям, але в свою певну міру. дорослі для неї були певними об'єктами за якими вона спостерігала з манією вченого, що вирішив в кінці зжерти свій дослід, хоча частіше вона була просто інертною. а от діти визивали в дівчинки із шаллю тільки приємні враження. їм завжди перепадало обіймів і було дозволено називати її старшою сестричкою. при цьому дівчинка із шаллю не боялася осуду з боку старших. їй просто було все одно.


       дівчинка із шаллю любила будь-яку погоду і виходила навіть у зливу в своєму блакитному платті надвір. найбільшим потрясінням для мене було її зустріти в заморозки в цьому наряді, пізньої осені, коли хочеться вже дома сидіти з гарячою чашкою кави, а не вештатися по вулицях. блакитне платтячко, зверху накинута шаль і на голу ногу затерті ботинки. так відбулася наша з нею перша зустріч. майже взимку, майже впритул і майже злам стандартів з мого та і її боку. хоча я думаю вона про мене відразу і забула. забула про моє тепле довге гірчичне пальто і теракотові шарф та шапку.


       дівчинку із шаллю називали у дворі прокаженою/невіженою/«не від цього світу». турботливі матусі оминали дівчинку із шаллю сьомою дорогою, а бабусі біля під'їзду скаржилися, що погано її батьки виховували. дівчинка із шаллю дивилась же на людей з доброю жалістю. в мене було таке дивне завжди відчуття, що вона хотіла б забрати весь їхній біль, омити своїми обіймами страждання і залити їхні душі теплим світлом. для мене це було поза межею моєї природи. дівчинка із шаллю вміла виводити мене поза рамки моєї клітки, звитої суспільством.


       дівчинка із шаллю в мене визивала інтерес і я за нею часто слідкувала. гуляла в той же час, коли вона поверталася радісною з роботи, виходила на балкон, коли вона бігала зі свої котом, сиділа на лавочці до потемків лиш би почути її сміливий і сильний голос, який лунав у саме серце кожного разу все новими піснями.


       познайомитися із дівчинкою із шаллю мені заважала чи то моя гордість, чи то моя сором'язливість, але факт залишався фактом ми з нею розходилися різними шляхами. та й у загальному було багато проблем і питань, які потребували мого часу, ніж якась там дівчинка із шаллю, яка досі перебуває в казковому вигаданому світі. я доросла і маю прийняти б давно, що фантазії — це зло, яке пожирає внутрішню правильну сутність.


       прийшовши у двір, щоб послухати в останній раз як я для себе вирішила спів дівчинки із шаллю, але її там не було. вона не з'явилася ні через годину, ні через дві. я просиділа в очікуванні дівчинки із шаллю до самого ранку. ціла неділя пройшла для мене, немов в тумані. я тинялась повз наший маленький двір в пошуках дівчинки із шаллю і не знаходила її. відчай підступав, в'їдаючись липкими щупальцями восьминога. дійшло до того, що я вирішила йти в поліцію подавати заяву про зникнення людини. зупинив мене оклик жінки середніх літ:
— Любов із п'ятдесят третьої? —
я кивнула. об'ємна пані всучила мені блискучий пакунок, обплетений синьою стрічкою. — це тобі від Гарбузовської Вероніки.
я тільки хотіла запитати в неї про кого вона, але та вже розвернулася і почалапала поважною ходою в своїх справах. повністю збентежена піднялася в свою квартиру, зайшла в прихожу, зняла з себе верхній одяг і розв'язала врешті бант. всередині опинилися сіра шаль і записка: «ти така ж як і я. не ховай себе. просто живи!»


       діставши шаль, я обмотала її навколо шиї, посміхнулася відображенню в дзеркалі. виходить весь час тією дівчиною із шаллю була саме Я. і Я хочу послухати пісню «TDME» — Антитіл.