وحش ..

Khokh..

يريدونك فقط عندما تصبح مليء بالنور ، عندما يبدأ نورك بالخفوت يصبح الزحام أقل حتي تصل لنهاية الأمر و تجد نفسك وقعت في نفس الأخطاء التي ارتكبها جميع من سبقك .. مُدمر .. وحيد .. مهزوم .. مُشتت . تلك هي أعراض مرضك ، كلا ليس مرضك أنت بل هم . الخيبات التي تحصدها بعد كل ذلك الحب ، في النهاية يخبرونك بكل دماء بارده أنك زائف ، حديثك ، حُبك كل تلك أشياء زائفة . كلماتهم أصبحت أسلاك شائكة بعدما كانت الطمئنينة . في النهاية أنت من تحول لوحش ، و ذلك نتيجة أفعالك و حُبك .. تعلم أيها المسخ أن لا شيئ يبقي ، كنت وحيداً و ستعود دائماً إلى تلك النقطة . " لا أحد يُحبك " .. الثلاثاء ، الخامس عشر من يناير .. 12:36 a.m.

2019-01-20 02:39:04

4

2

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (2)

Hikari_chan Hicari_chan

أعجبتني بس احب الامل اكثر 😘😘 اذا كتبتي عن الامل رح يكون كتيييير حلو

Відповісти

2019-01-23 11:56:23

1

Khokh..

@Hikari_chan Hicari_chan المره القادمة سأحاول لأجلك ♥️

Відповісти

2019-02-16 21:00:01

1

Схожі вірші

Всі

"Письмо ушедших дней"

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Привет , мой милый друг Забыл ли ты, как долго не писала , Прости ,но я хотела отпустить Всю слабостью ,что в себе искала . И может ты проник Моим письмом до дрожи Забыл ли мой дневник , Увиденный стихами одинокой ночи ... Об памяти прошедших дней , Ты не увидишь ни души порока Лишь слабый шепот чувств Уложенных строками тонко . Немой вопрос в глазах Оставлю с времям на последок Легонько холодом касаний уходя , Чтоб не запомнил запах пепла.

43

17

2312

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

71

7

11883