Віра у кохання

Катерина Родіна

Хоч на край світу злечу! Щоб твої мрії виконати... Хочеш віруючі руки? Чи ж владики пітьми? І в твої світлі очі Я глибоко занурюсь В надії не втратити тебе. Щоб піти стобою в далекий путь. Бід нам не уникнути! Я можу тебе покинути... А втративши тебе, я втоплюсь У твоїх сльозах я втоплюсь! Сльоза за сльозою Так і я за тобою...

2022-10-07 22:05:13

Інші вірші поета

Кацап Московська орда Хобирь Мила дівчина

Інші поети

@HabibaWaleed

Владислав Анубисов

@artem_tyurin

Lou

@TomatoSoup

Схожі вірші

Всі

Намалюю

Вікторія Тодавчич

Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.

2536

Приходи (RU-UA)

Ай

Черничные пироги, молоко с мёдом. Приходи. Почитаю тебе стихи и раны замажу йодом. Буду исцелять поэтапно все твои трещинки и порезы, даже в твоё заледеневшее сердце, поверь мне, — смело полезу. Повір! Залізу без страху. Без жалю, не боячись. Бо наше розпалене вогнище змушує бути хоч чимось. І тільки не хвилюйся — ми не розчинимось. Ні одне у одному, ні у часі. Мы снова столкнёмся, неспособные противостоять этой связи. Истощенные, но в друг друге, нашедшие дом. Якщо не перше життя, то і не перший том. Не перший різновид мов у моїх віршах. Не найдёшь меня в жизни? Отыщешь во снах. За той дверью, где я нам в пирог добавляю чернику. Приходи. Мне одной без тебя здесь ужасно дико.

1830