Кімната з думками

Ivanna Mylyk

Напружені руки, зажмурені очі. У тісній кімнаті із темними вікнами Не вистачало ковтку білого світла. Стіни наче тягнулися одна до одної, А кімната все меншала і меншала. Не було де дітись. Не було куди податись. І все темніші й темніші вікна. Та раз, і блиск пройшовся по кімнаті, Неначе промінь сонця заглянув у гості, Неначе небо посвітлішало. І вириваючись із рук, Що простягались з чорних стін, Я відчувала новий подих. Повітря, що насичене свободою. І немов би крила простягались до небес. Немов би то душа знову зацвіла. Милик Іванна

2021-06-09 09:20:41

Інші вірші поета

Втомлені очі Жага Не так як усі Чай минулого

Інші поети

Ethanio Oberon

@ethanio_oberon

alexies

@alexies

غُفران.

@imblue

Схожі вірші

Всі

Why?

Лунная Лапа

I was alone. I am alone. I will be alone. But why People always lie? I can't hear it Every time! And then They try to come Back. And i Don't understand it. Why?

9275

I Saw a Dream

Ілва Стрілецька

I saw a dream, and there were you, And there was coldness in your eyes. I wonder what a kind of true Made you become as cold as ice. And later I looked back to get a sense This empty glance was hellish call of past. It used to be a high and strong defense Against the world, the pain and me at last. You looked at me, and peering in your soul, I felt so lonely, as something vital died. And that is what I fear most of all - That nothing gentle will remain inside. Inside of you. Inside of me as well. And nothing will be said to farewell.

102

16746