Les défauts de notre monde
Just_axelle just_axelle
Le monde est un énorme chronomètre Pourtant nous ne sommes que des êtres Le monde est un long train express Nous prenons vites des décisions Sans penser à l'incision Comme dans une opération Notre monde est devenue une prison Sans liberté d'expression Sans avoir chaque jour l'impression D'être enfin en sécurité Dans ce monde qui a changé Oui on y a tous pensé Mais jamais on n'a rien fait
2020-10-30 13:22:27
9
7
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (7)
Alhéna
Ah 'train express' j'ai pensé à Poudlard Express... Suis-je la seule ? Mais sinon c'était très joli, bravo
Відповісти
2020-10-30 18:01:04
1
Just_axelle just_axelle
@ Alhéna Mercii ! Moi j'y est pas du tout pensé.... Et pourtant j'en suis une grande fan XD
Відповісти
2020-10-30 19:15:25
1
Alhéna
@Just_axelle just_axelle Haha, une Potterhead ça ça me plaît !
Відповісти
2020-10-30 20:17:56
1
Інші вірші поета
Ce n'était pas contre ta religion Maman Forme noire Je suis
Інші поети
دجن
@3ams
Avrora171717
@Avrora171717
Схожі вірші
Всі
Разве сложно сказать...
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Много думать слов не хватит Лишь о ком то , кто не рядом Быть со всеми лишь открыткой , Согревая теплым взглядом Каждый день встречая солнце Словно первый луч спасенья Думаешь о всех моментах , Что всплывают вместе светом ... Или множество вопросов На каких нет не единого ответа , К тем , кто был однажды нужен, Став одним твоим мгновеньем Почему ж сейчас нам сложно .. Сказать искренне о чувствах , Как страдать мы все умеем ,, А признать ,что правда любим ? Может быть просто забыли .... Или стали явью сцен сомнений ? Разве сложно хоть глазами Сказать больше ,чем таить в себе ли... Надо больше лишь бояться , Не успеть сказать о главном ... На взаимность зря стараться Ждать когда уйдет шанс бремям ...
53
16
4047
Все й одразу
Ай
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
84
2
4834