Exprimer
Just_axelle just_axelle
J'utilise les mots pour créer des phrases de colère Ces mots qui sont des ratures, qui s'envolent dans l'air Je veux exprimer mes peurs, laisser tomber mes pleurs Sur ce papier jauni, pourrie comme ma vie Et si je fermais mes yeux un instant sous les goûtes pluie laisser pour une heure m'emporter la folie Pour revenir chez-moi ayant bien réfléchi Je suis enfin conquise pas la vie just_axelle
2020-10-20 06:55:28
11
4
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (4)
Just_axelle just_axelle
@KAYSEE Mercii 💛
Відповісти
2020-10-20 07:06:59
1
Just_axelle just_axelle
Merci ! Et si, c'est mon anniversaire ^^
Відповісти
2020-10-20 08:49:16
Подобається
Just_axelle just_axelle
Merci ! 😃☺️
Відповісти
2020-10-20 08:54:22
Подобається
Інші вірші поета
Forme noire Conjugaisons du verbe aimer Ce n'était pas contre ta religion Ces moments trop banals
Інші поети
Волк
@Justawolf
Уля
@ulya666
Схожі вірші
Всі
Unbreakable heart
B I
Behind your back people are talking Using words that cut you down to size You want to fight back It's building inside you Holding you up Taking you hostage It's worth fighting for They'll try to take your pride Try to take your soul They'll try to take all the control They'll look you in the eyes Fill you full of lies Believe me they're gonna try So when you're feeling crazy And things fall apart Listen to your head Remember who you are You're the one You're the unbreakable heart
49
1
14343
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
11500