Туди...
Надя Смертенюк
(Слова до пісні) Прохолодний ранок - тепла кава Сірі будинки - там є моя хата Кожен мандрує куди йому здасся А ми пливемо а ми пливемо... Туди де сонце сяє Туди, де квіти пахнуть Туди де я з тобою ніколи ніколи не встрілись би Туди де зорі скачуть Туди де верба плаче Туди де я с тобою Ніколи ніколи не були "Ми" Розкрита постіль - холодна підлога Змучені люди - там серед них я Кожен хвилює в повітрі звуки А ми пливемо а ми пливемо... Туди де море синє Туди де хлібом пахне Туди де нас з тобою Ніхто ніколи не взнає Туди де гай шепоче Туди де листя грают Туди де я з тобою Ніколи ніколи не бачились
2021-11-26 22:35:11
0
0
Інші вірші поета
Люби любити і кохати мною Хочеться просто помитися Чому він мовчить? Що ж теперішнє?
Інші поети
Eman Adel
@HeyThereEmmie
Схожі вірші
Всі
Нарисую солнышко :)
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Нарисую тебе яркое солнышко Оно будет светить когда грустно Освещая тёмные комнаты , Одиночества твоего уголка звука... Даже если окажется за окном дождик, Ты не будешь один словно сломлен, Оно будет светить лишь напротив Теплотою уюта мнимой заботы Может это какая то мелачь Или просто светлый рисунок , Но он все ж нарисованный мною Для тебя от приятного чувства ... И лучами жёлтых карандаша линий , Коснусь твоего уголка глазок , Чтобы перестал хмурится криво От нахлынувших эмоцией красок Как подарок пусть станет взаимным , Без излишних слов предисловий Моих крепких объятий визита Нежноты оттенков жёлтого тонна ...
42
1
2485
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
12505