Вірші
Уява
Чому не можу я тебе любити?
Чому не в нашім світі ти живеш?
Ти лиш уява, ти лиш актор.
Ти не взнаєш про мою любов.
Просіть що хочте: я все віддам!
Лиш дайте шанс побачитися нам.
Тільки в снах я тебе бачу,
Але від цього я плачу,
Бо хочу в твої обійми.
Я хочу, щоб ти був справжнім,
А не просто уявним.
Це вже виходить за всі рамки:
Знати, що тебе не існує
Але любити тебе до нестями.
2
0
186
Забуття
Я знову згадала все
Знову подумала про це..
Та спогади такі приємні
Але почуття невзаємні.
Я думала, ми будемо разом
Та ти виявився ще тим боягузом.
Я просто не пишу, ти просто забув
Забув про нашу дружбу, не любов.
Пройшло вже скільки: рік, два?
А відчуття ніби ціле життя.
Я не відчуваю своє серцебиття,
Коли бачу твоє забуття.
Згадай! Згадай, як добре було нам разом
Вважай це моїм приказом!
Бо твоє забуття розкриє стару рану,
І після цього я жити точно перестану.
1
0
160
Рани
Нові рани на душі
Нові шрами на руці.
Коли закінчиться ця чорна полоса?
Коли ж спокійно буду жити я?
Я не витримую, я більше не можу..
Я просто з розуму схожу.
Сумні пісні я слухаю і про смерть думаю.
Скільки ж ще я так протримаю?
Ставте ставки, любі мої:
Скільки ще проллється крові;
Скільки буду я ще жить.
Може тиждень, може й день..
Більш не буде повідомлень,
Ні дзвінків, ні "добрий день"
Просто буде моє фото
З надписом "Все окей!"
4
0
223
Самотня
Наші переписки я ще досі читаю
Як тебе забути я не знаю.
Я думала, ми споріднені душі,
А ти виявився таким бездушним.
Хто ж знав, що так все вийде?
Що більше дружби нічого не прийде.
Але в нас було все взаємно
То чому зараз так неприємно?
Дитяча любов, дитячі надії
Про "довго і щасливо" мрії.
Але ти не принц, а я не принцеса
Я просто самотня поетеса.
5
0
169
Що на нас чекає далі..
Я стою на краю скали,
Я хочу стрибнути.
Ще один крок – і я полечу;
Ще крок і я відчую свободу.
Немов птах розкрию свої крила,
Тільки я полечу не вверх, а вниз.
Що на мене чекає далі?
Я попаду в рай чи пекло?
Може на мене чекає переродження?
Нове тіло, нове життя, нові люди..
Чи мабуть, я просто зникну з цього світу.
Так, цей варіант мені найбільше до душі, якої скоро не буде в моєму тілі.
3
0
168
Помста
І кров стікає по стіні.
Ти ще живий.. Та чи на довго? Ні.
Твоєї смерті я бажаю,
Щоб прогнив ти у землі
Щоб твою плоть проїли черви
Щоб більш не снився уночі.
Скільки можна приходити до мене уві сні?
Скільки ще прийдеться мучитись мені?
Але якщо тебе не буде - не буду я страждати уночі.
Я хочу тебе, хочу твоєї крові.
Щоб молив ти про пощаду
Щоб волосся виривав собі.
Рахуй, це помста. Помста за моє розбите серце,
За пролиті сльози і діру в душі.
За все, що зробив зі мною ти.
4
0
158
Мрія
Ох, любий, цілуй мої губи.
Цілуй мою шию і груди.
Цілуй, поки не стане моє серце.
Кусай, поки не проллється моя кров.
Твої пальці неймовірні,
Твої губи неповторні.
Люби мене до нестями.
Люби, поки не помремо ми.
Що це, якщо не сон?
Якщо не сон, то моя мрія,
Моє бажання, моя надія.
Ти лиш примара, ти лиш видіння.
Ти лиш уява мого хотіння.
Але чому тоді я відчуваю твої руки?
Чому продовжуєш кусати мої губи?
Це все не сон, це не видіння.
Це ти і я – це моя мрія.
5
0
182
Не ваше діло
Чому мовчу я? А що казати?
Що хочу я життя віддати?
Що на душі мені погано,
І болем давлюся вночі?
О ні! Не скажу я цих слів.
Моє життя – не ваша діло.
Захочу і життя віддам, і душу я дияволу продам.
Але про це ніколи не скажу я вам.
5
0
231
Маска
Яка вона? Прекрасна.
Щира і незламна;
Тендітна, як весна.
З вигляду навіть і не скажеш,
Що в душі її пустота.
А чи насправді вона незламна?
Чи просто маску одягла?
Може за її незламністю стоїть чорна діра,
Яку вона пробує заклеїти пластиром добра.
4
0
183
Лабіринт
Словами не передати, як боляче мені.
Сидіти, плакати в тишині
Це все, що лишилось мені
Це все, що можу я на самоті.
"Треба рухатись вперед" скажете ви мені.
Я б з радістю прислухалась до вас, але ні.
Ви забули уточнити як не піддаватися пітьмі,
Як вибратись із лабіринту смутку і самоти.
Як рухатись вперед не обертаючись назад?
Допоможіть. Покажіть куди рухатись мені
Де шукати світла промінь у цій пітьмі?
Бо ніяк не можу я його знайти.
6
0
149
