Ода смиренності
Спустився Ангел додолу,
Щоб узяти мене з собою угору.
І зблідло личко моє поворушитися не міг
І раптом гострий меч пронизав,
Як боляче якби Ти тільки знав.
І двадцять сім дощів на мене Ти послав,
Грішну мою плоть покарав.
Землі під ногами я не відчував
І втратив все що мав
І серце хотіло кричати від болю
За те, що сам зламав собі долю.
Знань в цій голові вже нема, добра нема
І стигне від крові земля.
У цю тяжку хвилину якорем іду на дно
І думаю як статися таке могло,
Що гнити душа моя почала,
До смерті й пекла мене вона довела.
Смирення мені бракує
Можливо саме це мене і врятує
І знов мир у моєму серці запанує.
Ангел на пагорбі стоїть і вирок Божий читає,
До страти мене приговорює.
Зі страху я тікаю,
А куди і сам не знаю.
І влучає Ангельська стріла- я падаю,
Свої тяжкі гріхи я згадую,
Так болить нестерпно
І стає в душі моїй так мертво.
Падаю на коліна і плачу,
Врятуй мене Боже, якщо я для тебе щось значу!
Прокинувся від жаху і болю
Не хотів би я собі такої долі.
І став справлятись я в покорі
Й довго дякував я знакам долі.
2024-11-23 19:51:45
2
0