Ода духовної перемоги
Емілія Дзвінко
Куди спішиш в житті усе пізнати І всі багатства світу мати, Якщо в серці сум і пустота І душа твоя від гріху знемогла? Чого по світі без мети маєшся, Колись від пихи ти обламаєшся, Тоді чому ти ще не каєшся, В тому що поганим займаєшся? Невже життя тебе нічого не навчило, Хіба воно тебе не просило, Хіба не благало зупинитись Одуматись і з долею змиритись І до Бога в дім проситись? Так як і всі ти помиляєшся, Але з Божою допомогою ти не зламаєшся, Тоді чого ж ти досі маєшся? Кожен місяць, день, година І та дорогоцінна хвилина, Можливо ця хвилина вже остання, Яке ж твоє останнє прохання? Вставай борися ,а не плач І не чекай поки прийде за тобою смертний палач, А виправляйся зараз і проси прощення В Ісусове ти ймення!
2024-11-20 19:56:58
2
0
Інші вірші поета
Поринути у тебе хоч на мить Мені бідність не страшна Вони- свобода яснокрила Троянда
Інші поети
Любов Гаврищук
@lyubov_gavrishchuk
Yash Kapoor
@ykapoor
Схожі вірші
Всі
Мої слова
Ай
Мої слова нічого не варті, але я більше нічого не вмію, Лише нестерпно кохати те, що згодом вб'є усі мої квіти. Те, що загубить мене і все, що я маю, викличе аритмію, Але віддам усього себе й обіцяю, що не буду жаліти. Бо завжди волів проміняти комфорт на більш вартісні речі. Запам'ятав назавжди: жалість до себе породжує лише порожнечу, Якщо життя чогось і навчило, то плести лише проти течії. Мої слова нічого не варті, але лунатимуть в тебе під вечір.
85
0
4222
У серці...
Катерина Данилевська
Я думками завжди з тобою, Ім'я твоє шепочу уві сні. Як добре, що тою любов'ю, Я буду зігріт навесні. Колись я кохався з журбою, Всі враження їй віддавав. Проте, нагороджений долею, У серці тебе я сховав. І швидко темрява зникла, Зростало в моїй душі світло. Так швидко надія розквітла, Прийшло в життя наше літо. Я марю тобою кожну годину, За тебе і щастя своє я віддам. Для мене ти світ, ти - родина, І буду любити наперекір літам.
107
16
9685