що...що ти робиш?
Все відбулося дивно, швидко і дуже сором’язливо. В них не було стосунків, тільки дивні переписки і незвичайні спалахи почуттів. Перші обійми, перший поцілунок і перші признання.
*****
Закриті двері «66» аудиторії, в коридорі декілька дівчат, які голосно обговорюють написану контрольну роботу з математики і з уст котрих чуються недоречні й вульгарні фразочки. З іншого боку дверей, висить тишина, лише тихий шум одягу, який чи то знімають, чи то одягають, перериває ту монотонність.
- Воно було того варте, - з лівого краю «66» аудиторії, з легкою усмішкою на губах, говорить сіроока дівчина і не відриває свій погляд від когось в протилежній частини кімнати. Там, повернувшись спиною до сіроокої, кароока шатенка, одягала майку:
- Ей, ти повинна була відвернутися, - повернувшись до сіроокої, каже та.
- А я й не відверталась, і що ти мені зробиш? – нахабно і сміливо говорить дівчина і підходить до своєї «подруги».
- А що я можу зробити? І що ти мала на увазі: «воно було того варте»? – не підводячи очей, говорить шатенка.
- Запізнення на фізкультуру, було того варте, - вона ніжно кладе свої руки на талію «подруги» та помічає, як у тої перехоплює подих.
- Але…- Сіроока торкається рук шатенки, - Ми ще не… - Вона повільно проводить руками вверх і зупиняється на плечах своєї «подруги», - Запізнилися, - нарешті договорює кароока, і піднімає свої очі, дивлячись, ніби в душу дівчини.
- Ми запізнимося, моя хороша, ми точно запізнимося, - шепоче на вухо сіроока та повільно стягує лямки майки з плечей «подруги».
- Дідько! Зайчику, це може погано закінчитися, - сердито каже дівчина, але не роблячи нічого, щоби зупинити співрозмовницю. Та, тим часом, нахиляється до її шиї, проводить губами, ледь торкаючись від задньої частини вуха, до ключиць.
- Що… Що ти робиш? – Видихає шатенка, трішки вигинаючись на зустріч приємних доторків.
- Очевидно, те що роблю, моя хороша. А ще, я вважаю, що тобі це надзвичайно подобається, - відтісняє свою «хорошу» до парти і заставляє присісти, тим самим, не відриваючись від шиї.
- Так, мені подобається,- шепоче кароока, вигинаючи спину на зустріч своїй «зайці», і майже стогнучи тій на вухо.
*****
За дверима «66» аудиторії, висить тишина, дівчата вирішили не чекати своїх подруг, і пішли на наступну пару. А що було за тими дверима, для них залишиться таємницею, бо на щастя, стіни «66» аудиторії не вміють говорити.
*****
Закриті двері «66» аудиторії, в коридорі декілька дівчат, які голосно обговорюють написану контрольну роботу з математики і з уст котрих чуються недоречні й вульгарні фразочки. З іншого боку дверей, висить тишина, лише тихий шум одягу, який чи то знімають, чи то одягають, перериває ту монотонність.
- Воно було того варте, - з лівого краю «66» аудиторії, з легкою усмішкою на губах, говорить сіроока дівчина і не відриває свій погляд від когось в протилежній частини кімнати. Там, повернувшись спиною до сіроокої, кароока шатенка, одягала майку:
- Ей, ти повинна була відвернутися, - повернувшись до сіроокої, каже та.
- А я й не відверталась, і що ти мені зробиш? – нахабно і сміливо говорить дівчина і підходить до своєї «подруги».
- А що я можу зробити? І що ти мала на увазі: «воно було того варте»? – не підводячи очей, говорить шатенка.
- Запізнення на фізкультуру, було того варте, - вона ніжно кладе свої руки на талію «подруги» та помічає, як у тої перехоплює подих.
- Але…- Сіроока торкається рук шатенки, - Ми ще не… - Вона повільно проводить руками вверх і зупиняється на плечах своєї «подруги», - Запізнилися, - нарешті договорює кароока, і піднімає свої очі, дивлячись, ніби в душу дівчини.
- Ми запізнимося, моя хороша, ми точно запізнимося, - шепоче на вухо сіроока та повільно стягує лямки майки з плечей «подруги».
- Дідько! Зайчику, це може погано закінчитися, - сердито каже дівчина, але не роблячи нічого, щоби зупинити співрозмовницю. Та, тим часом, нахиляється до її шиї, проводить губами, ледь торкаючись від задньої частини вуха, до ключиць.
- Що… Що ти робиш? – Видихає шатенка, трішки вигинаючись на зустріч приємних доторків.
- Очевидно, те що роблю, моя хороша. А ще, я вважаю, що тобі це надзвичайно подобається, - відтісняє свою «хорошу» до парти і заставляє присісти, тим самим, не відриваючись від шиї.
- Так, мені подобається,- шепоче кароока, вигинаючи спину на зустріч своїй «зайці», і майже стогнучи тій на вухо.
*****
За дверима «66» аудиторії, висить тишина, дівчата вирішили не чекати своїх подруг, і пішли на наступну пару. А що було за тими дверима, для них залишиться таємницею, бо на щастя, стіни «66» аудиторії не вміють говорити.
Коментарі