Парк освітлює тільки м'яке світіння новорічних ялинки. Біля ялинки багато людей, вони сміються, про щось говорять, п'ють глінтвейн. Багатолітній парк бачив багато, пар-закоханих, розбитих, бачив найгарячіші поцілунки , і найхолодніші прощання. І сьогоднішні події йому були не в новинку.
***
Через парк прогулюються дві дівчини. (*вам вони вже добре знайомі з попередніх частин*) Вони тримаються за руки, усміхаються, соромляться, говорять про щось незначне.
-Зупинись,- притримує свою подругу за руку сіроока, зупиняючи посеред парку.
-Закрий очі,- велить вона, на здивований погляд кароокої.
Та кілька секунд вагається, і нарешті закриває очі. Їй чується якийсь шурхіт одягу, і ніби невеличкі нервові кроки.
- Я вірю, в те, що якщо загадати бажання щиро, і від серця то воно збудеться. Я хочу щоб сьогодні збулося твоє, загадай його зараз,- чує кароока, тихий шепіт біля самого вуха, на її талію опустилися руки її сіроокої.
- Крихітко, думаєш я зможу забажати чогось хорошого, коли ти мене обнімаєш,- говорить кароока, так і не відкриваючи очі, вона відчуває легке дихання своєї Крихітки, біля свого вуха, і їх від цього несе.
- Загадай не хороше,- порочним тоном відповідає сіроока, проводячи губами від ямки біля вуха, до підборіддя.
- Аххх, я загадала,- тихо вимовляє кароока, нахиляючи голову назад, і відкриваючи шию, підставляючи її під губи сіроокої. Та покриває її, повільними маленькими поцілунками, починаючи від краю светра і закінчуючи підборіддям.
- Моя хороша, ну і хто з нас госпожа?- пошепки у губи своїй хорошій вимовляє сіроока, не цілуючи, тримаючи мінімальну дистанцію.
- Крихітко, я тут госпожа,- ухмиляється "хороша" досі не відкриваючи свої очі, напевне тільки тому що відчуття з закритими очима гарячіші. Кароока подається вперед, і впивається в губи своєї Крихітки.  Їх поцілунок можна порівняти, хіба що з бурею, вони обоє, по натурі домінанти, весь час боролися за першість у поцілунку. І звісно перемагала кароока, як завжди. Поцілунок перетворився в ніжний, повільний, руки Крихітки гуляли по вигинах її госпожи. Кілька хвилин вони ось так цілувалися, посеред парку заповненого людьми. Зрештою сіроока розриває поцілунок, і п'яно усміхається своїй подрузі, і у відповідь бачить таку саму усмішку.
- Застібнися, холодно,- каже сіроока, відпускаючи свою хорошу.
- Вмієш ти зіпсувати момент,- видихає "Хороша" але все ж застібуючися.
- Ніжна, у нас ще буде багато таких моментів, а твоє здоров'я це головне.- усміхається сіроока, забирає волосся з обличчя своєї госпожи, і беручи її за руку, тягне в якусь незрозумілу сторону. А та іде, бо зі своєю Крихіткою вона готова ходить майже будь куди.
***
В скарбничці спогадів цього парку з'явився ще один незабутній гарячий поцілунок. Але це залишиться таємницею багаторічного темного парку.