Коли Емелі зайшла у дім вона не могла стримати емоцій.
- Ваууу. - говорила вона та дивилася по сторонах. Клара вирішила провести їй міні екскурсію.
- По ліву сторону ви бачите вхід у зал а з вітальні можна перейти у їдальню. По праву сторону вхід у кухню, ось там з права це двері у ванну кімнату. Гостьовий кімнат не має. На другому поверсі розташовані кімнати і наші кабінети. По ліву сторону твоя по праву моя. Пішли покажу твою комнату. - Клара взяла за руку Емелі та вони побігли на другий поверх. Емелі дуже сподобалася її кімната і вона почала розкладатися речі. Клара вирішила не заважати сестрі і пішла у низ. Клара повільно спускалася з сходинок роздумуючи над тим що відбулося з нею за весь час, що вона тут жила. Її роздуми перервали слова батька. Вона зупинила свою повільну ходьбу і подивилася прямо на двері. Джеймс і Маркус прийшли у гості. Вона дуже швидко побігла до них. 
- Що ви тут робите? - не дуже ввічливо запитала Клара.
- Взагаліто ми принесли гостинців. Вчора ви пригощали нас а сьогодні ми вас. - сказав Маркус та з посмішкою продовжив- А хто та дівчина? вона твоя копія. Чи це не ти з нами????
- Це моя сестра, ми близнючки.- відповіла Клара
- Ти ніколи того не розказувала. Я занесу на кухню- показав Маркус на їжу та пішов. А Клара тихо промовила собі
- А мала говорити. Вони мене навіть не впізнали....
- А я бачу ти одяг не міняєш циплятко? - сказав Джеймс і засміявся. Після чого Клара витягнула руку і легенько вдарила Джеймса по плечу.
- Айшш, перестань так говорити.
- А вот і не буду ЦИПЛЯТКО! - з підвищеним тоном сказав він після чого усмішка не сходила з його обличчя. Клара витягнула дві руки і хотіла починати в жарт біти Джеймса але він почав втікати.
- Ей! Як ти смієш щей бігти від мене!- Кричала Клара. Біжучи за ним. Після того Джеймс різко зупинився і Клара вдарила лобом об спину Джеймса. Його чорний гольф був досить м'яким і теплим тому їй було не боляче.
- Що таке? - здивовано і дуже спокійним голосом запитала Клара. Після цього Джеймс обернувся передом до Клари, зробив крок назад адже вони стояли дуже близько і сказав:
- Вибач за те, що було..  тобі напевно було боляче.
- Та ні гольф м'який.
- Кларо, я не про це. В ночі.... Я... не хотів цього.
- Та я вже зрозуміла, що ти крові боїшся.
- А? Та.. ну тоді добре. - промовив хлопець і ледь ледь видавив усмішку. В цей момент з кімнати вийшла Емелі і подивилася у низ з другого поверху. Та досить голосно почала говорити. Настільки, що до них зійшлися всі.
- Хто це тут в нас? ти вже маєш друзів нових? не хочеш познайомити? - після цього Емелі досить швидко спустилася у низ протягнула руку Джеймсу щоб привітатися та його відповідь її вразила.
- Я не вітаюся за руки. Багато мікробів можна підхватити. -Сказавши це Джеймс з батьками дівчат пішов у зал.
- Він завжди такий, я до речі Маркус його молодший брат.
- Я Емелі, старша за Клару на дві хвилини.
Після цього всі пройшли у зал. А по дорозі сестри перешіптувались:
- Тебе відшили Емелі у всіх на очах.
- Ой, мені і не треба такого. Просто хотіла познайомитися.

У залі всі сіли на дивани та крісла. Вийшло так, що Маркус сидів на окремому кріслі, місіс Лайза та її чоловік та Емелі на великому дивані а Клара та Джеймс на невеличкому. Вони включили телевізор і почали дивитися і посередині на журнальний столик поставили кекси, кожному сік та різні маленькі цукерки.