Забуття
Крізь пальці рук просочується час Відлунням голос тихо шелестить Загублене кохання в'ється поміж нас Та серце вільне більше не тремтить Не має страху йти у далечінь Жалю немає, в помилках лиш суть З під шкіри вже не виглядає тінь Й понуро мрії десь на ешафоті ждуть Оманне сяйво наздогнати не зумів Хоча й старався бути не таким як всі Ти автентичність з плином часу загубив Та власну суть у душах інших залишИв Назавжди ... .
2022-09-30 18:38:45
10
0
Схожі вірші
Всі
Все й одразу
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
84
2
4835
Печаль прячется в словах
Полны отчаяния слова Достигли й душат вдруг меня Не знаю дальше как мне быть И стоит ли их отпустить Всю грусть ,что прячется внутри Пусть заберёт с собою дни А шоколад утешет впредь Всё горести уйдут под дверь Но чувства ,что живут внутри Не скроешь с время позади Ведь вырвуться с оков груди Их не сдержать нечем увы ... Как не было мне тяжело Я не смогу забить их льдов И холод тот , что тронул весь Согреть не сможет даже лесть...
50
12
4728