Uranus-220Y5X26Z.. автобіографія
якби народився небесним тілом,
мабуть я був би Ураном,
чи його близьким супутником.
прокидався б в абсолютній темряві,
наче світла ніколи не існувало.
коли я вперше відкрив очі
то не міг повірити у всі кольори,
які відкрив для себе вперше,
але виявилось, що вони були не для мене.
пізніше я з'ясував, як працює світ
і обрав для себе лише один.
й тепер несу його всередині себе,
як нагадування про всю палітру.
ти ніколи не зможеш розбачити те,
що колись зустрів в своєму житті,
чи забути ті слова, які почув вперше
боячись таємничої невідомості.
я колись також був допитливим малим,
п'янів від кожного побаченого відтінку,
біг з широко розкритими зіницями
назустріч ранку, наче темряви не існувало.
зараз ти роздивишся там моє крижане серце,
що загубилось десь на рівнинах Арктики.
жоден крейсер не міг дістатись до нього,
а я не мав правильної частоти
щоб просити про допомогу.
знаєш, колись я дивився на старі фотографії
й не міг повірити, що помилюсь в розрахунках
і зверну не туди,
що мої очі колись будуть червоними,
а руки тремтітимуть з кожним ударом грому,
коли я випускатиму дим із легень.
та зараз я прийшов до інших чисел -
близько 216 нижче нуля,
й на горизонті майорить лише один колір.
для того щоб іноді згадати про тепло,
треба промерзати до глибини кісток.
в мене завжди абсолютний нуль співчуття
до туристів, які так романтизують холод,
але ненавидять його всіма своїми клітинами.
а пізніше потопають у полум'ї ночі, згораючи дотла.
мабуть сьогодні ти не побачиш Урану серед зірок,
бо не знайдеш часу, щоб забруднити одяг об траву.
та ніч - єдиний друг, який завжди приходить вчасно
і ніколи не задає зайвих питань.
страждальний анонізм,
руки тремтять, наче тремор - моє довше ім'я,
очі закотились за орбіти моєї свідомості,
може колись я востаннє побачив би зірки
у першому й останньому пострілі рушниці,
та тепер я залишусь тут назавжди,
як неоцінена картина початківця,
де після ночі приходить ранок.
2023-10-14 13:41:27
1
0