Слабкість
А я досі вбираю із кофти твоє тепло.
Хочу жити. Недовго. Аж доки воно не розтане.
Хочу знову і знову вдихати усе, що було:
Теплий дощ, поцілунки, обійми до рання.
Хочу кутатись в неї, хоч душу звело.
Хочу бути твоєю. Хоч трохи. Наскільки зумію.
Навіть зараз, коли поміж нами лиш скло,
І тому я, напевно, потрохи від цього дурію.
Божевілля відтак мій звичайний стан,
Бо все інше таке неважливе, не рідне.
Я чужа цьому світові , загнана ним у капкан,
Кажуть, що це вища честь найсильнішим та гідним.
Хоча біль, як на мене, це спосіб для страти слабких.
Я слабка. Мені боляче жити без тебе.
Та я мужньо тримаюсь, одна із найбільш стійких.
Я дивлюсь йому в очі і йду крок за кроком до неба.
Воно досі висить наді мною як знак,
Що ти теж його бачиш, нехай і не з цього краю.
А я досі вбираю із кофти тепло, аромат,
Хоча знаю давно, що тебе більш для мене немає.
2021-12-08 22:00:25
26
6