Temps
Le temps passe et trépasse Il nous entraîne sans nous voir Une malheureuse seconde de bonheur Ne peut me satisfaire inuhumain humain Te voir m'est insoutenable Te compter m'est inconcevable Temps, arrêteras tu, Dans toute ton incompréhensible splendeur, De prendre ce qui ne te reviens pas? Chercher à comprendre face à toi est superflu, Chercher à te voir est inutile Un instant trop tôt, Un instant trop tard, Pourrai je vivre un jour sans craindre Ton passage omniprésent? Temps cruel que me veux tu? Tu prends sans voir Les larmes que tu laisses Tu passes sans vouloir Et me laisses Temps candide que veux tu? Ne vois tu pas, N'épargnes tu jamais Les vies que tu crées Et que jamais tu n'épargnes Lors de la vie On te subit, Lors de la mort On te regrette Que peut il arriver de pire Que d'un jour mourir Sans t'avoir regarder dans les yeux? Tout est trop tard.
2020-10-14 18:06:33
6
3
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (3)
J'ai Pas D'idées :)
ce poème fait un peu réfléchir et est très bien écrit !
Відповісти
2020-10-19 18:02:25
1
Pomme
Відповісти
2020-10-19 18:03:10
Подобається
Pomme
merci beaucoup 😊
Відповісти
2020-10-29 09:05:32
Подобається
Схожі вірші
Всі
Намалюю
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
2015
Тени собственного сердца ...
Глубокой ночью в тишине , Как млечные пути горели свечи Их огонек горел во тьме Скрывая тайны сердца человечьи Тенями прошлого унося яркий свет, На языке горело пламя вспоминания Из памяти оствавив только след Потухших пепла чувств одного созерцания .. И лишь полны отчаяния глаза Остались морем слёзного раскаяния .. Об том ,что не забудешь некогда Ошибки сделанных ,когда то лишь случайностью ... Прекрасных звёзд на небе уголков, Когда хотелось быть ранимым Сломать себя от бури горечи долгов, Которых прятал от своих любимых И каждый вздох ,что вдруг не смог, Раскрыть все страхи угнетения В тени ночей под всхлип с дождём Укрыв опять себя жалким замком мгновения. 🎶🎧🎶 💫Demons ~Alec Benjamin 🖤
39
9
1422