СОЦ.
box
пишіть у соц.мережах,пишіть у СМС наступить той момент, що голос пропаде. не буде радості дітей, за святковими столами, лиш освічені обличчя у кремешній темноті. не буде тут рядочків, що зливаються у римі і не буде тут брехні, що ллється з вуст. найлегше написати " у мене все окей" і маску ту одіти, обманювать себе ми привикли до брехні, ми привикли до погроз у "ВК" ми всі стабільно заходимо щодень інтернет - то штука добра, але ми є ідіоти ми не хочемо інфи, лиш смішних картинок вдосталь. та й можливо не Усі, є окремі, ті, що знають: є життя і не в інеті, тільки мало є таких. бо модно зараз так, зробив один - повторять всі і челенджі оті до добра не приведуть. я такий же ідіот, і нічого з цим не пороблю але знаю я лиш те, що оправитись не пізно і у всіх є шанс на те, щоби виключить девайс та на вулицю піти і зробити добре діло, абож просто погуляти із друзями своїми.
2018-05-10 10:05:05
1
0
Інші поети
Nana
@mingi
N M
@_winter
oo_WoW_oo
@oo_WoW_oo
Схожі вірші
Всі
Пóдрузі
Ти — моє сонце у похмурі дні, І без тебе всі веселощі будуть чужі. Ти — наче мій рятівник, А я — твій вірний захисник. Не кидай мене у часи сумні, Бо без тебе я буду на дні. Прошу́, ніколи не залишай мене одну, Адже без тебе я точно потону. Хто я без тебе? Напевно, мене просто нема... Розкажу я тобі про все із цього "листа". Постався до цього обережно і слушно, Щоб не подумала ти, що це, може, бездушно. Адже писала я ці рядки довго, І ти не посмій не побачити цього! Ми же ж з тобою змалку завжди були разом, І дружбу нашу не зруйнуєш навіть часом. А ти пам'ятаєш, як на кухні говорили про хлопців? Ми зберігали всі секрети, наче у таємній коробці. Смієшся ти, як завжди, смішно, І не сказати про це буде грішно. Дуже подобаються мені наші розмови, Особливо, коли ти "ламаєш" свої брови. Чудово, коли твоя найкраща подруга — сестра. Адже не залишить в біді ніколи вона. А завжди буде поруч. Навіть якщо сам чорт стоїть ліворуч.
48
12
3108
Дитинство
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
12017