СОЦ.
box
пишіть у соц.мережах,пишіть у СМС наступить той момент, що голос пропаде. не буде радості дітей, за святковими столами, лиш освічені обличчя у кремешній темноті. не буде тут рядочків, що зливаються у римі і не буде тут брехні, що ллється з вуст. найлегше написати " у мене все окей" і маску ту одіти, обманювать себе ми привикли до брехні, ми привикли до погроз у "ВК" ми всі стабільно заходимо щодень інтернет - то штука добра, але ми є ідіоти ми не хочемо інфи, лиш смішних картинок вдосталь. та й можливо не Усі, є окремі, ті, що знають: є життя і не в інеті, тільки мало є таких. бо модно зараз так, зробив один - повторять всі і челенджі оті до добра не приведуть. я такий же ідіот, і нічого з цим не пороблю але знаю я лиш те, що оправитись не пізно і у всіх є шанс на те, щоби виключить девайс та на вулицю піти і зробити добре діло, абож просто погуляти із друзями своїми.
2018-05-10 10:05:05
1
0
Схожі вірші
Всі
Все й одразу
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
84
2
4501
Печаль прячется в словах
Полны отчаяния слова Достигли й душат вдруг меня Не знаю дальше как мне быть И стоит ли их отпустить Всю грусть ,что прячется внутри Пусть заберёт с собою дни А шоколад утешет впредь Всё горести уйдут под дверь Но чувства ,что живут внутри Не скроешь с время позади Ведь вырвуться с оков груди Их не сдержать нечем увы ... Как не было мне тяжело Я не смогу забить их льдов И холод тот , что тронул весь Согреть не сможет даже лесть...
50
12
4365