про наболіле
мій світ: в ньому горять ліси, серця палають, і в вогні ті душі, які не знають більшої краси, аніж на трасах райдужні калюжі. господарі сидять в домах без вікон, усюди скло, розірвані альбоми. в моєму світі сонце плаче тихо. єдина мрія - повернутися додому. мій світ давно не пам'ятає млості. він весь тремтить і стиснувся від болю. в мій світ ніхто не завітає в гості. мій світ розлука пестить та неволить. розлучення, але нема весіль. і в кут затиснули всі прагнення і цілі. немає більшого, ніж світу мого біль. він невгамовний, гострий, божевільний. на все це не зважаю, я люблю свій світ, глибокий і болючий. його я берегтиму без жалю про втрачене. нехай це інших мучить.
2022-10-25 20:12:40
3
0
Схожі вірші
Всі
وردةٌ قبِيحة
و مَا الّذي يجعلُ مصطلحُ الوردة قبِيحة؟ -مَا الّذي تنتظرهُ من وردةٍ واجهت ريَاح عاتية ؛ وتُربة قَاحلة و بتلَاتٍ منهَا قَد ترَاخت أرضًا ، مَا الّذي ستصبحهُ برأيك؟
55
10
3206
"Ми усе подолаємо разом..."
«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»
52
3
2148