انتحار

Aya Joy

تلك الطريق الخالية المليئة بالاشجار العاتية تمشي فيها امرأة باكية قدماها حافية ترى اوراق الخريف و لا تسمع من الاشجار سوى الحفيف فجأة تسقط دموعها قهرا على هروبها من بيت اهلها سرا كان الوقت آنذاك فجرا لا تسمع فيه كلاما جهرا تذكرت حبيبها و سبب هروبها وعوده الكاذبة جعلتها تتبعه لتعود خائبة كانت تظنه من الشجعان لتدرك بعد وقت من الطغيان انه لم يكن سوى من الجرذان رماها بدون ان يرحمها بعد ان اغتصب جسدها مشت و هي تبكي لتقول فجأة "هذا يكفي" امسكت بالسكين و قطعت تلك الشرايين لتختفي لابد الآبدين

2018-09-02 01:30:12

5

4

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (4)

Aya Joy

@شفق الا قلبك حياتي

Відповісти

2018-09-02 01:38:08

1

شفق

@Aya Joy ههههههههه فديت قلبك حبيبتي

Відповісти

2018-09-02 01:38:32

Подобається

Aya Joy

@شفق ♥

Відповісти

2018-09-02 01:40:00

Подобається

Схожі вірші

Всі

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

71

7

11523

وردةٌ قبِيحة

تُومِي.

و مَا الّذي يجعلُ مصطلحُ الوردة قبِيحة؟ -مَا الّذي تنتظرهُ من وردةٍ واجهت ريَاح عاتية ؛ وتُربة قَاحلة و بتلَاتٍ منهَا قَد ترَاخت أرضًا ، مَا الّذي ستصبحهُ برأيك؟

55

10

2723