Пам'ятаю
Андрій Савенко
Ще рідну мову пом'ятаю, Писати нею рідко став, Пишу російською, соромлюсь, Бо свою рідну проміняв… Цей вірш навмисно написав я, Щоб кожен з вас запам'ятав... Я в Україні народився, Я перше слово там сказав… Мій перший крок був в Україні, Я вперше там перемагав, Навчався падати, вставати, І навіть вперше покохав… Здобути зміг на Батьківщині, Все те найкраще що в мені… Стійкий характер, волі силу, Хоробрість, гідність що в душі... Блакитні очі що вродливі, Душу романтика здобув, А також серце те що б'ється в грудях, Воно заховане навмисно від всіх.. Воно наповнене любов'ю, Добром а також співчуттям… Людиною мене воно зробило, Тепер нагадує воно мені про це щодня… І те що вже роки не був я в Україні Від цього гіршою людиною не став… Я всеж той самий, романтик-українець, І це моє найбільше здобуття... За все що зміг я написати щіро, Я вдячний Богу, Він Зберіг, Повірив... Я вдячний Матері за дещо неймовірне, За подароване життя, воно безцінне… А також вдячний завжди буду Батьківщині… Адже я вперше світ побачив, Саме в Україні... А Савенко
2022-01-10 10:33:02
1
0
Інші категорії
Привітання Філософські Для дітей Ода Для підлітків Поеми
Інші поети
Annavi
@Ivanka_Kovalchook
Схожі вірші
Всі
Unbreakable heart
B I
Behind your back people are talking Using words that cut you down to size You want to fight back It's building inside you Holding you up Taking you hostage It's worth fighting for They'll try to take your pride Try to take your soul They'll try to take all the control They'll look you in the eyes Fill you full of lies Believe me they're gonna try So when you're feeling crazy And things fall apart Listen to your head Remember who you are You're the one You're the unbreakable heart
49
1
15999
Разве сложно сказать...
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Много думать слов не хватит Лишь о ком то , кто не рядом Быть со всеми лишь открыткой , Согревая теплым взглядом Каждый день встречая солнце Словно первый луч спасенья Думаешь о всех моментах , Что всплывают вместе светом ... Или множество вопросов На каких нет не единого ответа , К тем , кто был однажды нужен, Став одним твоим мгновеньем Почему ж сейчас нам сложно .. Сказать искренне о чувствах , Как страдать мы все умеем ,, А признать ,что правда любим ? Может быть просто забыли .... Или стали явью сцен сомнений ? Разве сложно хоть глазами Сказать больше ,чем таить в себе ли... Надо больше лишь бояться , Не успеть сказать о главном ... На взаимность зря стараться Ждать когда уйдет шанс бремям ...
53
16
4246