Біль
(18+)
Біль, біль, біль і більше нічого. Начебто, була оптимісткою, та, певне, минулося. Вже ні в чому, якщо так подумати, немає сенсу. Виявляється, жити буває боляче. Чесно, не знала. Насилля в сім'ї було наче марево, а зараз я маю травми, психологічні у тому числі. Ні, ні, я не з мовчазливих, та правда не факт, що лікує. Хлопець, який сконав од раку, не позве мене заміж, навіть не спробувавши. Залишить мене сиротою тигятися по світові. Так, так, "депресія" надто гучне слово; не варто ним розкидатися направо-наліво, проте, хіба це не вона? Ну, а як ще назвати штуку від якої хочеться кричати, ні, навіть верещати уночі? Певне, нічними кошмарами. Час вгамовує біль, так розказували.. Але як його відкидати, якщо тільки після його смерті дізнаєшся, що була йому коханою? *надто гучно*
2021-03-26 01:37:40
1
0
Схожі вірші
Всі
Дитинство
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
11461
Я граю лише уві снах...
Я граю лише уві снах, Гітару, мов тебе, обіймаю, І пісня стара на вустах, Що в серці болем лунає. Я граю лише уві снах, Мелодію, давно що забута, І печаль в блакитних очах — Мій жах і муза, мій смуток. Я граю лише для тебе, Хоч знаю, що плід ти уяви, І біль губить нестерпний — Я гину, а пісня лунає... Я граю мелодію ніжну Та бігти хочеться геть, Як чую солодку я пісню: Вона нагадає про смерть... Бо вона серце зворушить І змусить згадати тебе, Ну нащо грати я мушу І палати мертвим вогнем? Поховавши, я присяглася, Що забута гітара — ось так, Бо пісня для тебе лилася... Я граю лише уві снах...
131
26
4913