Біль
(18+)
Біль, біль, біль і більше нічого. Начебто, була оптимісткою, та, певне, минулося. Вже ні в чому, якщо так подумати, немає сенсу. Виявляється, жити буває боляче. Чесно, не знала. Насилля в сім'ї було наче марево, а зараз я маю травми, психологічні у тому числі. Ні, ні, я не з мовчазливих, та правда не факт, що лікує. Хлопець, який сконав од раку, не позве мене заміж, навіть не спробувавши. Залишить мене сиротою тигятися по світові. Так, так, "депресія" надто гучне слово; не варто ним розкидатися направо-наліво, проте, хіба це не вона? Ну, а як ще назвати штуку від якої хочеться кричати, ні, навіть верещати уночі? Певне, нічними кошмарами. Час вгамовує біль, так розказували.. Але як його відкидати, якщо тільки після його смерті дізнаєшся, що була йому коханою? *надто гучно*
2021-03-26 01:37:40
1
0
Схожі вірші
Всі
Намалюю
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
2546
Я тебе по-справжньому кохала...
Я тебе по-справжньому кохала... Так, неначе зовсім не жила. І тобі лиш серце відкривала, Я тебе кохала, як могла. Я тобі всю душу і все серце, Все віддам, ти тільки попроси. Я тебе кохатиму до смерті, Я з тобою навіки і завжди. Я тобі відкрию таємниці, Все, що маю — все віддам тобі. І поля, і чистії криниці, І прекрасний спів тих солов'їв. Я тебе по-справжньому кохала, Весь свій час, я віддала тобі. Я була наївною . Не знала, Що не брешуть тільки солов'ї.
42
15
1954