Наша Доля
В'ячеслав був хлопець простий:
Не з королівського роду,
Але дослужився до ката,
Звичайного люду!
Він покірний раб,
Королівського двору.
Кожного дня,
Нагострює свою сокиру,
А після обіду,
Вже миє її,
Від кривавого сліду.
Ось так минало,
Його життя щодня,
Але нещодавно сталася біда:
У суді перемогла,
Моя сім'я.
Тоді нестало В'ячеслава-поганця,
А на його могилі,
Співають лишень,
Темні ворони пісню про поганця.
А душа його,
Із того світу постійно гукає:
"Ось воно, Трясця!"
Не з королівського роду,
Але дослужився до ката,
Звичайного люду!
Він покірний раб,
Королівського двору.
Кожного дня,
Нагострює свою сокиру,
А після обіду,
Вже миє її,
Від кривавого сліду.
Ось так минало,
Його життя щодня,
Але нещодавно сталася біда:
У суді перемогла,
Моя сім'я.
Тоді нестало В'ячеслава-поганця,
А на його могилі,
Співають лишень,
Темні ворони пісню про поганця.
А душа його,
Із того світу постійно гукає:
"Ось воно, Трясця!"
Коментарі