В руках папір, на ньому - лист
Airens S.
В руках папір, на ньому - лист Перед очима - дріт та ґрати Такий вже мій талант і хист- Писати та не відправляти. Коли рука поставить крапку, Мій лист складається в конверт. Я завела вже цілу папку, Де кожне слово - на десерт Щодня я мрію про свободу, Та наглядач мій дуже злий- Дає лиш хліб, папір і воду, Негайно просить стати в стрій. Він, йшовши темним коридором, Сказав: «Тобі так личать ґрати!» Та я була вже на свободі, А всі листи - у адресатів.
2023-04-06 11:14:45
1
0
Інші вірші поета
В руках папір, на ньому - лист Так гарно й спокійно... Моя сповідь ще досі триває Вітаю у моєму домі
Інші поети
Fos_siL
@Fos_siL
.اليا.
@Aliasir
Схожі вірші
Всі
Тарантела (Вибір Редакції)
Фαйղα Եօթթí #AР #FN
І ніжний спомин серця оживився В нестримнім танці тіла — тарантели, Коли тебе відносить в зовсім інші Світи буття — яскраві й небуденні. Коли душа вогнями іржавіє, Кричить до тебе екстраординарним Неспинним рухом палкої стихії! Чому стоїш? Хутчіш в танок за нами! Бо тут тебе почують навіть боги, Суворі стержні правди на планеті. Танцюй-співай у дивній насолоді, Бо то є радість в ритмі тарантели!... Твоє ж життя невічне, зголосися? В мовчанні втопиш душу і печалі? Чи може разом з нами наймиліше Відкинеш маску сорому й кайдани? *** Переклад в коментарях 🔽🔽🔽
43
33
9113
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
12311