Aller sans retour
_eclairdesoleil_
Dernière fois que je prend ce métro Cette nuit tout c'est fini Une dispute plus forte, Des cris, des pleurs, des assiettes qui s'écrasent sur le sol Et puis trois mots : Vas t'en. Peut-être que c'est mieux que nos disputes s'arrêtent Peut-être que c'est mieux que nos regards enragés nous quittent J'sais pas. A peine quelque minutes que j'te vois plus Et tes yeux me manquent, Ton sourire aussi Il était rare ces temps ci Plus souvent remplacé par les cris. Mais ce soir il est trop tard Je rentre dans le wagon Armé de ma valise Par un aller sans retour.
2020-10-20 21:37:13
8
4
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (4)
_eclairdesoleil_
@Alaska je viens de l'écouter et je vois si que t'y fait penser, merci de m'avoir fait découvrir cette musique elle est top
Відповісти
2020-10-20 21:46:41
1
Alaska
@_eclairdesoleil_ Pomme est une super artiste :)
Відповісти
2020-10-20 21:53:12
Подобається
_eclairdesoleil_
@Alaska je confirme 👍
Відповісти
2020-10-20 21:54:50
Подобається
Інші вірші поета
Chère Princesse Colline aux Merveilles En nuits Renouveau
Інші поети
purple_ninja_dragon
@purple_ninja_dragon
TVOY 50/50
@fidelium_semper
Схожі вірші
Всі
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
12267
Я і ніч
Анастасія
Поїзд падає в ніч. Це-останній ліхтар. Я і ніч. Віч-на-віч. То морозить. То жар. Ти вже, певно, заснув, Ти подушку обняв. Ти мене вже забув. В тебе тисячі справ Я від тиші глуха. Від мовчання німа. Я одна. Клич- не клич. Я і ніч. Віч-на-віч.
105
8
13177