Кайдани
Вікторія Куран
У кайдани себе закувала, почуття зв'язала туго, і заховала. Усе заховала.... Залишила лише злість, біль і гнів. В моїх очах більше, не побачиш ти ніжності тої, що плескалась раніше у них. Усе зникло... З'явилась лише стіна- висока із сталі моїх не виплаканих сліз, не зройнує її ніхто. Холодна сталь тепер в очах, Холодна помста, Холодний ніж у спину.
2018-09-09 20:57:10
3
6
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (6)
Ranzay
*гнів
Відповісти
2018-09-09 21:11:33
Подобається
Ranzay
Можу запропонувати зробити так як я. Продовжити жити так як завжди, але менше підпускати до себе. Саме головне не відмовляйся від ніжності.
Відповісти
2018-09-09 21:14:44
Подобається
Вікторія Куран
Я так і зробила, а ніжність отримувати нема від кого.
Відповісти
2018-09-09 21:15:30
Подобається
Інші категорії
Для дітей Радісні вірші Для підлітків Вірші до свят Ода Соціальні
Інші поети
Asker Nerys
@Asker_Nerys
tata
@tata4u
Схожі вірші
Всі
Твої долоні
Ай
Одного разу, я опинюся в твоему полоні, де назавжди сплетуться наші долоні, де у солодкому танці зійдуться дві долі, чиї серця закохаются з власної волі. Бо справжня любов – вона у свободі, вибір за вами: ви палкі чи холодні? А я немов танцую з тобою на льоді і з власноі волі віддаюся у твої долоні.
74
1
4403
Намалюю
Вікторія Тодавчич
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
2433