Без правди

Діана Панчук

Я занадто щира і надто відверта, Вилляти душу можу в будь-який посуд. Напевно, у цьому моя груба помилка. Я під темною маскою інтроверта Все ж зроблю так, як хочу, на власний розсуд. Ви чимало слів витягати будете, Та уста мої правди ніколи не видадуть. Ви наївно повірите, бо брехня - мій козир. Як хотіли б - ніколи ви не забудете Комбінацію дій, що на картах викладуть. Якщо що, на майбутнє, я граю чорними. Я не радила б бути моїм суперником. Не стійте в проході, виходьте вчасно. Хай я трохи прикинуся білим вороном, Але Сонце в центрі (це за Коперником). Очевидна істина, не ховайте... Білий день надворі, зразу видно тіні. Ви фальшиві, підступні; це - брудний посуд. Правду лити не буду вам, так і знайте. Не шукайте її, бо це - голка в сіні. 01:19 19.01.2018

2018-03-12 14:47:59

Інші вірші поета

Біль Мертві почуття "Хвороба" Байдужа

Інші поети

TVOY 50/50

@fidelium_semper

Kary

@Driming_comes

Yaroslav

@voditel_sudby

Схожі вірші

Всі

"Письмо ушедших дней"

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Привет , мой милый друг Забыл ли ты, как долго не писала , Прости ,но я хотела отпустить Всю слабостью ,что в себе искала . И может ты проник Моим письмом до дрожи Забыл ли мой дневник , Увиденный стихами одинокой ночи ... Об памяти прошедших дней , Ты не увидишь ни души порока Лишь слабый шепот чувств Уложенных строками тонко . Немой вопрос в глазах Оставлю с времям на последок Легонько холодом касаний уходя , Чтоб не запомнил запах пепла.

2385

Намалюю

Вікторія Тодавчич

Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.

2456