Без правди

Діана Панчук

Я занадто щира і надто відверта, Вилляти душу можу в будь-який посуд. Напевно, у цьому моя груба помилка. Я під темною маскою інтроверта Все ж зроблю так, як хочу, на власний розсуд. Ви чимало слів витягати будете, Та уста мої правди ніколи не видадуть. Ви наївно повірите, бо брехня - мій козир. Як хотіли б - ніколи ви не забудете Комбінацію дій, що на картах викладуть. Якщо що, на майбутнє, я граю чорними. Я не радила б бути моїм суперником. Не стійте в проході, виходьте вчасно. Хай я трохи прикинуся білим вороном, Але Сонце в центрі (це за Коперником). Очевидна істина, не ховайте... Білий день надворі, зразу видно тіні. Ви фальшиві, підступні; це - брудний посуд. Правду лити не буду вам, так і знайте. Не шукайте її, бо це - голка в сіні. 01:19 19.01.2018

2018-03-12 14:47:59

Інші вірші поета

Біль "Хвороба" Мертві почуття Погана ідея

Інші поети

Оксана Миколишин

@Mykolyshyn_Oksana

Avrora171717

@Avrora171717

Фія

@sofiaaa_k

Схожі вірші

Всі

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

11395

Не скажу "люблю"

Asteriya

Знаєш, складно Тебе любити й не сказати. Тебе кохати і збрехати, Що зовсім іншого люблю, І що до тебе не прийду. Знаєш, той "інший" мене теплом своїм зігріє. Зачарує і поцілує, А ти сиди там далі сам, І йди назустріч виючим вітрам. Тобі вже більше не скажу своє я болісне "люблю"... А просто відпущу і почуття у собі похороню.

5561