Його звати Рідмі. Він серйозний і розумний. Він моя друга особистість... Якщо говорити Рідмі розумний то це нічого не сказати. Він справжній геній, він може зробити бомбу із однієї вилки і декілька реактивів. Він обожнює записувати в блокнот про різні бомби. Він геній своєї справи. Він любить точно описувати бомбу, що потрібно для тої чи іншої бомби, як поавильно її скласти, як ввімкнути та обезшкодити її. Він лише їх створює в теорії тому і не робить тому що знає що вона робить на 100%. Він настільки геніальний що словами неописати. Він обожнює ті бомби, взривчатки він записує одну бомбу в день в свій блокнот з теородором ручкою в вигляді пера лелеки. Кожного дня бомби все різноманітніши і небезпечніші. Починаючи із простих пітард закінчуючи ядерними бомбами, і це лише за один місяць. Він з легкістю може стаорити бомбу яка без проблем накрий айзбергами чорне море, чи бомбу яка буде як шар блискавиць...

  Як він в мене появився я незнаю. Але перший його запис я отримав 26 травня 2019 року. Це була неділя, я прокинувся ранком і взяв блокнот, в мене було відчуття будто я його сам придумав і чекав його запису... Я відкрив блокнот, після деяких хвиль сторінок я відкрив на тій де був його запис. Це був запис про пітарду. В мене на обличчі проскочила легенька усмішка, я закрив блокнот обняв його і ляг знов в ліжко. Там було тепло і зручно, я огорнувся тепли одіялом, воно покрило мене повністю, те тепло огортало мене з ніг до голови. Мені було приємно там находитися, але будильник своїм дратуючим звуком розрізав мертву тишу. Хоча то була неділя але робота в офісі забирає весь вільний час. Я зайшов в душ гаряча вода трохи зігріла мене і я почав засинати, я перекрив воду, вийшов із душа підійшовши до дзеркала протер його, тому що в квартирі було холодно а пар із душа потрапив на дзеркало і тому воно запотіло, в дзеркалі я побачив що моє волося стало рудим а було русявим, зрачки були жовті. Так як я був ще сонним то не надав цьому значечення. І тому я швидко одягнувся в робочий костюм, спустився по ліфту, після чого піймав таксі і поїхав на роботу. Я працюю в компанії по продажі медикаментів, моя робота заключаєся в тому що я звіряю дані а точніше чи правильну кількість прислали медикаментів або правильна ціна. А в загальному я приймаю товар, потім записую всі дані в комютер і пишу щоденний доклад з двома копіями одна в компютері а друга письмова. Таксі привезло мене до моєї роботи це був хмарочос з хорошою охороною та великим складом. Я поспішно пройшов в головний вхід поздоровався з охороною і залетів в ліфт, тому що вже запізнювався на десять хвилин. Піднявшись на п'ятий поверх ліфт відкривається і передімною постала мій бос Джулія Стіфс. Вона так і різала мене своїм поглядом, я поздоровався нагнув голову і тихо направився до свого столика. Звичайно вона кричала в слід, нарікаючи про мою некомпетентність і мою розхлябаність а також вона щось буркнула про моє руде волосся. Незважаючи на неї я сів за свій стіл, включив комп'ютер подивився на право там був порожній столик. Знов запізнюється- подумав я про свого колегу і друга, ну хто би говорив. Тим часом компютер загрузився і я відкрив робочий документ де було вже список ліків, але їх було більше ніж зазвичай. Я почав роздруковувати накладні, щоб піти перевірити на склад. Тоді відкриваються двері ліфта і з відти вилітає Роберт. Чорне волося карі очі галстук в нього завязаний як небудь, піджак розкопчаний а на сорочці були пропущені деякі ґудзики. Він сів за стіл і важко видихнув, я посміхнувся взяв стопку бумаг які наксерив прінтер, поділив її по полам і дав одну половину Роберту з словами:
- Сів? Так вставай роботи багато!
- Що? Ааах... Дай подих перевисти.- він неспішно взяв бумаги які я йому протягнув, а потім ми спустилися в склад. Неохоче взялись за справу.
- А чому стільки багато привезли? - запитав я по раз поглядаючи на нього
- Ти не чув? Та про це зараз весь інтернет гудить!- на що я тільки помахав головою, ну я із тих людей які сидять в своїй коробці і не вилізають з відти- ну наукова лабораторія "Star"  винайшла нове джерело енергії ту енергію називають темною, ну і вони тою енергією зарядили свій новий при новий супутник. Він був за розміром як м'яч і мав працювати в 10 разів ефективніше за старий, але коли він досяг атмосфери то система почала перегріватися і він вибухнув, і та темна матерія вийшла на зовні з ударною хвилею яка накрила все місто. Вона була майже відчутна, але більшість людей почали скаржитися на головний біль і раптова втома. І ще одно коли ти успів пофарбувати волосся!?
- Ага, зрозуміло. Стоп. Смислі пофарбувати волосся?- я взяв телефон, ввімкнув камеру і  здивовано подивився на себе.- що? Е, лади нехай буде так. Ну добре я все а ти ще багато маєш?
- Взагалі-то... Ні- Роберт швидко поставив галочки, що означало що товар на місті. Потім ми збиралися йти але ми почули якийсь шум в другому кінці складу. Ми вирішили піти провірити що там за шум, попри те все там перегоріли лампочки і небуло світла. Озброївшись ліхтариками ми сміло направилися до джерела грохоту, незважаючи на наш героїчний, безстрашний вигляд, мене охопив страх який злегка підкошував мені ноги. Ми підходили все блище і блище світла ставало все менше й менше і тоді ми включили ліхтарики. Їхнє світло падало на коробки з медикаментами, світло від ліхтариків легенько відбивала клейка стрічка. Ми приближалися до звуку, але невдовзі він стих. В складі мертва тишина я трохи спітнів, тому що там було стрьомно. Ми дійшли до стіни, розуміючи що звук доходив із сторони ми акуратно обернулися, стараючи не створювати якогось шуму, обернувшись я направив промінь світла вперед і з відти роздався котячий крик, в ту же секунду чорний кіт вибіг і направився до виходу. Від страху ми закричали, потім глянули на кішку і почали реготати. В той момент коли ми сміялись заді нас появився силует, а коли ми його замітили не встигнувши повернутися, він одним ударом відкинув нас на декілька метрів, тим самим ми втратили свідомість...

Далі буде...