INTIMIDATED
When I'm isolated from people only then do I feel safe, They are not the support they drown all the friends, they are all fake, Keep calling me a sociopath while under your feet there'll be lots of rakes, You'll blame me for everythin' without even realizing your real mistake... No, do not come near me, I'm tired of sufferin', The black hole in me STILL CONSUMES EVERYTHIN', I'm afraid of all people, THIS IS PARANOIA, My life is existence, I'M THE LOST OWNER, You are a parasite, BUT NOT A LAWYER, Take off this mask, AN' DON'T PLAY AMONG US... You don't know me, NOBODY DOES, Do a favor, SHUT YOUR FUCKING MOUTH, Your assumption, albeit with facts, BUT BIASED, If you look at my past, YOU'LL BE A LIAR... I was born in blood like dexter morgan, I have no emotion, my heart is my missing organ, Ever since I was a kid my feelings were stolen, So I had to walk the path that is broken... I was born in blood LIKE DEXTER MORGAN, I have no emotion, MY HEART IS MY MISSING ORGAN, Ever since I was a kid MY FEELINGS WERE STOLEN, So I had to walk the path THAT IS BROKEN...
2021-04-04 05:57:38
2
0
Схожі вірші
Всі
"Ми усе подолаємо разом..."
«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»
52
3
2463
Дитинство
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
12635