22

Юлія Гаргат

Тобі от-от 22! А чого ти в житті досягла? Диплом, манери, ще там щось... До біса всі манери, Ще гірше най горить диплом... Жити не навчили навіть люди-хемери Яких боїшся, як смертних оков. Тобі 22 А все теж саме, та ні... Щороку нове прозріння Копаєшся в своїй душі Задаєшся питанням "а що не так?" Відповідь одна "це ми не такі" Ми не такі, чи життя не таке? Тобі вже 22! Тепер ти точно знаєш свої плани Так цього разу вони саме твої. Життя силуетами: барви, вогні... Мрії стають планами, а плани тікають у дні Скажу одне: живи як хочеш саме ти! Так тобі буде легше досягнути мети!

2021-06-22 21:26:16

Інші вірші поета

Любов - вбиває Гроза І години не минуло ти забув... Зірка, що здійснила мрію

Інші поети

Kudirat suleiman

@Kudeerat

Enki En

@EnkiEn

Volodimir Scherbitsky

@Legioner

Схожі вірші

Всі

Хай буде так

Юлія Богута

«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.

5443

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

12000