Передмова
РОЗДІЛ І. ФРЕЙМИ КРАСОТИ. ФРЕЙМ І.
ФРЕЙМ ІІ.
ФРЕЙМ ІІІ.
ФРЕЙМ ІV.
ФРЕЙМ V.
ФРЕЙМ VI.
РОЗДІЛ ІІ. ФРЕЙМИ ПУСТОТИ. ФРЕЙМ VII.
ФРЕЙМ VIII.
РОЗДІЛ ІІІ. ФРЕЙМИ ВИСОТИ. ФРЕЙМ IX.
ФРЕЙМ X.
ФРЕЙМ ХІ.
ФРЕЙМ ХІІ.
ФРЕЙМ ХІІІ.
ФРЕЙМ ХІV.
ФРЕЙМ ХV.
Анотація
РОЗДІЛ ІІ. ФРЕЙМИ ПУСТОТИ. ФРЕЙМ VII.

Ревнує не той, хто любить, а той, хто хоче, щоб його любили.

Я зупиняюся перед дверима і уважно оглядаю себе з ніг до голови. Начебто все в порядку, все як завжди. Роблю глибокий вдих і видих і відкриваю двері своїм ключем.

Ти зустрічаєш мене, виходячи з кімнати, уважно вдивляєшся в моє обличчя і питаєш:

- Де ти була?

Спокійно, не поспішаючи і не піднімаючи очей, я знімаю довбані тяжкі, як кандали черевики вішаю на вішалку парку і тільки потім дивлюся на тебе.

- На роботі, де ж ще. Потім заскочила в магазин, в продуктовому, як завжди, черга і перед цим забирала листи на пошті для контори.

- Ти що не могла подзвонити? Від кого лист?

- Я дзвонила, у тебе було зайнято. Перевір книгу вхідних там сто пудов побачиш пропущений виклик, сама й переконаєшся. В сенсі від кого лист, ти мене слухаєш взагалі, що я кажу? Продукти в моїй торбі, можеш розгребти, якщо є бажання.

Оскільки тобі нема чого заперечити, я спокійно проходжу повз тебе, роздягаюся і вирушаю в душ. Коли я виходжу з душу, вже рожева, чиста і трохи відпочивша, я застаю тебе на кухні з моїм телефоном в руці, твої очі уважно вивчають мої дзвінки та повідомлення. Що ти хочеш там знайти, я не знаю, про всяк випадок, всі повідомлення перед приходом додому, я завжди видаляю, що також викликає у тебе недовіру. Випалюю з сарказмом:

- Що там, мені ніхто нічого не написав? Яка прикрість!

Не звертаючи уваги на те, як ти патрошиш далі моє мобільне майно, я спокійно цьомаю тебе в носик і йду до плити, щоб розігріти нам вечерю. Не знайшовши нічого підозрілого, ти заспокоюєшся, і ми спокійно вечеряємо, обговорюючи все, що сталося за день. Вірніше, обговорюєш і розповідаєш ти, а я слухаю і вставляю репліки. На твоє питання, що сталося у мене сьогодні, я вважаю за краще звільнитися черговою фразою, що все в порядку, оскільки не знаю, як ти відреагуєш і вважаю за краще мінімум інформації.

Вечір закінчується цілком мирно, правда, коли я починаю збиратися до завтрашнього виходу на роботу, не обходиться і без невеликої сутички. Раз по раз, ти відкидаєш фразами той прикид в якому як на мене, мені найкраще, кожен з яких, на твою думку, недостатньо підходить для моєї роботи. Я отримую невелику «догану» за те, що взагалі купила колись речі, в яких на мене будуть всі вирячатися, але все закінчується добре. Ми зупиняємося на брюках і синій сорочці з красивим коміром, і ти залишаєшся задоволена моїм завтрашнім прикидоном.

У перервах між спорами про одяг, я ловлю на собі твої ласкаві і теплі погляди, і розумію, що ти скучила, тому влягаюся раніше звичного часу, я теж не хочу довго чекати, скучила, та й втомилася трохи.

Ти пірнаєш до мене під ковдру, мимохідь вимикаючи світло, і я відразу відчуваю твої гарячі ніжні руки, які обіймають мене за плечі, стягуючи з мене нічну піжамку, яку я і одягла, з метою, щоб ти її зняла. Вони ковзають по моєму тілу, ніжно пестячи і притискаючись, гладячи і ніжаться. Від їх дотиків, по моєму тілу розбігаються хвилі спеки і бажання. Я знаходжу твої губи, вони такі смачні і бажані, так дразнять мене, я пещу їх своїми губами, ніжно, пристрасно. Поцілунок стає все більш гарячим і збудливим, я кусаю ледве твою нижню губу, трохи прикушуючи сильніше її зубками. Ти вся така смачна і бажана. Твої руки ковзають далі на моєму гарячому, оголеному тілі, чіпають стегна, животик і ноги. Раптово ласки різко перериваються, і ти включаєш світло. Я здивовано до тебе:

- Що таке?

- Що це таке? - обурено питаєш ти, проводячи рукою по моєму стегну. Я опускаю руку, проводжу, намацуючи припухлість і відчуваючи біль, і тільки зараз згадую, що впала вранці ідучи по дорозі на роботу. Наступне розбирання пальотів мало не вбиває повністю в мені всяке бажання займатися сексом. Ти обурено і недовірливо вивідуєш, як це я могла так впасти, чому не сказала, і не вдарив мене хто-небудь? І хто міг посміти вдарити мене в такому місці. Я спочатку довго і безглуздо виправдовуюсь, потім замовкаю, повертаюся до тебе спиною і тупо, ні про що не думаючи, слухаю твоє обурення. Коли ти втомлюєшся від цього процесу, ти падаєш на спину на ліжко і теж, мовчки, дивишся у стелю.

Ми обоє мовчимо. Потім ти починаєш тихенько цілувати мені спинку, що не спускаючись вниз, а навпаки піднімаючись від лопаток вгору до вушка. Я не реагую, вибита з колії твоїми придуркуватими припадками не довіри. Добравшись до вуха, ти шепочеш мені в нього тихенько, ніжно і винувато:

- Ну прости... ну ладно тебе, ну... Ну ты же знаєшь, як я тебя люблю!

Бачачи, що я не чиню опір, ти тихенько береш мене за плече і розгортаєш обличчям до себе. Твої руки знову обіймають мене, притискають до себе, ти ніжно гладиш мене. Знову проводиш рукою по травмі на стегні, шепочеш:

- Больно, зай?

Я не знаю, як пояснити тобі, що фізичний біль ніщо, в порівнянні з тим болем, яке завдає мені твоя недовіра, тому я мовчу. За мене говорять мої губи і мої руки, я обіймаю тебе і притискаюся всім тілом, я хочу відчувати тебе всю, хочу віддаватися тобі в той момент, коли ти відкрита і між нами не стоять твої повсякчасні ревнощі і підозрілість.

Твої поцілунки стають все більш гарячими, пристрасними, ти спускаєшся губами мені по шиї, береш зубами моє вушко, трохи прикушуєш і цілуєш його, моє дихання частішає, я закриваю від задоволення очі, цілком пішовши у солодкі відчуття.

Я зараз тільки з тобою, всі думки і образи десь далеко, здаються безглуздими і несуттєвими. Ти притискається до мене всім тілом, підвівшись, закидаєш мою руку собі під шию. Я дивлюся на твоє обличчя з-під прикритих повік, зараз воно зовсім інше, на ньому немає вічної напруги, маски недовіри і підозрілості, невдоволення мною. Зараз ти відкрита і щаслива, між нами нічого напружливого, любов і щастя наповнюють нас, об'єднуючи і роблячи такими близькими і зрозумілими один одному.

Ти рухаєшся сильно, обіймаючи мене руками за спину і міцно притискаючи до себе, я відчуваю всім своїм жіночим єством, як ти наповнюєш мене собою, гладячи і пестячи мене по всьому тілу, рухаючись і притискаючись, володіючи мною і відкриваючись мені одночасно...

Результат настає швидко, яскраво, з моїми стогонами, ти шепочеш щось пристрасне і цілуєш мене кудись в шию, прикушує її зубами до мого зойку. Потім, ти не відсторонюєшся від мене відразу, заціловуєш, залюблюєш, немов все ще не можеш відпустити мене, відмовитися від мене і моєї любові, немов би дякуєш за кайфовість…

Просиш піти з тобою покурити і заодно обсудити солодкий дим тютюну, покуривши голяка на балконі солодкі клубки майже невидимої вати, ми босими ногами чапаємо разом попити води, вона також віддає солодким присмаком, приємне відчуття - це після присмак сексу. Душ і ліжко…

Засинаєш ти, обійнявши мене обома руками і міцно притиснувши до себе, немов підтверджуючи для себе свою владу наді мною і моїм тілом, відчуваючи мене своєю власністю, коханою і необхідною, але власністю.

А я довго ще лежу в темряві без сну, слухаючи твоє рівне дихання, відчуваючи себе одночасно дуже щасливою і глибоко нещасною.

Ревнощі, це чудовисько з зеленими очима, рано чи пізно відвідує усіх, хто любить. Але деяких вона тільки торкнеться і йде собі геть, тиняється та знаходить нову жертву, нову пару, слабшу... Буває, вона іноді заходить час від часу досі до нас, аж кумарить своїми частенькими відвідинами, та я стараюсь її не пригощати у нас вдома. Адже з деякими парами вона живе в обнімку, не розлучаючись ні на хвилину...


© Юта Радуга, 2019

© Юта Радуга,
книга «Тридцять пострілів Сансари (Книга І)».
Коментарі