Передмова
РОЗДІЛ І. ФРЕЙМИ КРАСОТИ. ФРЕЙМ І.
ФРЕЙМ ІІ.
ФРЕЙМ ІІІ.
ФРЕЙМ ІV.
ФРЕЙМ V.
ФРЕЙМ VI.
РОЗДІЛ ІІ. ФРЕЙМИ ПУСТОТИ. ФРЕЙМ VII.
ФРЕЙМ VIII.
РОЗДІЛ ІІІ. ФРЕЙМИ ВИСОТИ. ФРЕЙМ IX.
ФРЕЙМ X.
ФРЕЙМ ХІ.
ФРЕЙМ ХІІ.
ФРЕЙМ ХІІІ.
ФРЕЙМ ХІV.
ФРЕЙМ ХV.
Анотація
ФРЕЙМ ІV.

Я закохалася в твої величезні широко розкриті карі очі відразу і без поворотно. Вони дивилися на світ з щирою беззахисністю, ти здавалася такою вразливою. В твоїх очах світилася душа.

Я закохалася в твої слова і в малюнки на обличчі, їх ніхто не бачить окрім мене я знаю, ти їх малювала тоді для мене. Ми відразу сподобалися одна одній, ми стали спілкуватися. Я іноді писала монологи у своїй голові про тебе, та не скидала тобі в «лічку», я була не сама... Так буває інколи, і я про це вже знаю, як ніхто! Твоя прекрасна і бунтівна натура здавалося настільки привабливою і беззахисною. Тільки набагато пізніше я зрозуміла, як сильно я помилялася. Ти була такою загадковою, і такою прекрасною. Така хитра та емоційна. Словом ти була такою, якою мені хотілося, щоб була моя половинка. У той час мій віртуальний роман тільки набирав обертів, силу, і шокована розгортанням в ньому пристрастей, я гостро потребувала реальної моральної допомоги від тебе.

Ти була на сайті і написала мені тут, але особливості віртуальної любові не займала, і словечка не було, але я відчувала, що в середині інше... Саме ти, просвітила мене щодо деяких речей, які мене тоді хвилювали. Надалі, ми часто розмовляли з тобою про свої амурні справи і ділилися переживаннями просто як друзі ... У тебе був тривалий дуже пристрасний роман, який приносив тобі не тільки радість, а й страждання, на відміну від моїх тогодішних стосунків. Ти довіряла мені таємниці і тонкощі ваших бувших бурних взаємин. Я в свою чергу розповідала тобі свої таємниці відносин з чоловіком, і ділилася своїми засмученнями, а потім зрозуміла, що закохуюсь в тебе.

Чоловіки у тебе були і відносини з ними були, як виявилося пізніше, складні чи інтенсивні мені було піхуй. Деякі речі з твоїх розповідей відверто шокували мене, але це теж як би не моя справа. Але я звикла сприймати твої захоплення і твоє особисте життя, як щось природне і мене це не стосувалося тоді, бо ми не несли ніякої відповідальності тоді ще одна за одну, чи власне за наші стосунки. Простіше кажучи, я чула тільки те, що хотіла чути. Від решти інформації я закривалася і робила вигляд, що вона не існує.

Ти була Королевою у всьому і вся. Всі повинні були бути пилом під твоїми ногами. Їх треба було змусити падати тобі під ніжки, і ти відверто насолоджувалася цим процесом. У твоєму особистому оточенні то і раз мелькали «раби» блять типу всілякі там, і тому подібні особистості. Ти не приховувала, що тобі подобається принижувати людей, мені жах як хотілося по доброму скинути з тебе ту довбану корону, не через те, що шкода «рабів», а лише для того щоб зтягти із твого носа рожеві окуляри, щоби ти вкурила красоту справжнього світу нарешті.

При цьому, ти вважала абсолютно нормальним мати відносини одночасно з декількома людьми, але при цьому про це ніхто не знав, окрім твоєї заїбісь пАдруги, яка ще та відьма! І тебе це нітрохи не бентежило. Але ось у мене - ти повинна була бути тільки одна. Ніякого суперництва ти не терпіла і ладна була видерти очі тим, хто на мене дзиркне хоч один єдиний разочок. Така постановка питання здавалося мені дивною, але я знову визнавала за тобою право ставитися до цього, як ти вважаєш за потрібне.

Ти періодично разом зі своєю пАдругою намагалася втягнути мене в розмовні чужі відносини, інтрижки і якусь хуйню, в ваші діалоги… Та відверто кажучи я рідко розуміла про що і про кого там плелося вами, але я, чесно спробувавши один раз влитися в так сказать тематичну групу, відразу зрозуміла, що це не моє і відсторонилася вирішивши, що то твоє кубло, а для мене суто знайомі, любиш їх, дружиш, спілкуєшся, ну що ж, твоє право. Але це ніяк не вплинуло на наші відносини, і ми продовжували спілкуватися, кохатися, довіряти один одному, і кінець кінцями навіть жити разом.

Щодо твоєї найкращої пАдруги, ви були з нею як сестри. Ти називала її однією з кращих, і хоча вона була старша за тебе, постійно намагалася вчити тебе житти, а ти в свою чергу її, ви пизділи годинами про чужі відносини, секс, гроші, тачки, батьків і будь що... Я не заперечувала і не сперечалася, хоча і залишалася часто при своїй думці, частіше мовчки, бо ти ладна була вицарапати всі очі будь кому хто скаже, щось в сторону пАдруги. Таким чином, я теж як би негласно визнавала твою перевагу у всіх питаннях.

Особливою темою в ваших розмовах часто була любов. Розчарування в житті чужих людей та у власному, і особливо в твоєму останньому романі, який тривав кілька років, що призвело до того, що ти боячись відносилась щодо тієї самої любові.

- Ніякої любові немає. Нам потрібен просто секс, таблетки - пілюлі ми одна одній, зараз так добре нам обом. Говорила часто ти своїй «пАдружці».

Іноді я сперечалася, почувши подібне. Іноді зовсім ні. Але переконати мене в цьому питанні, було просто неможливо, я знала, що ти все одно закохаєшся в мене, і можливо зміниш свою думку, щодо всього того, що з нами буде ще по переду. Я знала, що любов завжди жила в моєму серці. Незалежно від життєвих обставин. Я і тебе любила. За своїм, але дуже ніжно тремтячим сердечком ховалася любов до тебе.

Адже я люблю усіх. Я люблю цей світ. Я люблю все, що є у цьому світі.

- Котя, - говорила я.

- Ти можеш бути проти навіть електрики. Але лампочки не перестануть від цього горіти. Так і любов, тому, що ти проти неї, не перестати від цього існувати.

- Ілюзії, заюша, - говорила ти, або просто мовчала.

- Ну і нехай, - відповідала я.

- Все одно я тебе ЛЮБЛЮ !!!

Ми як і раніше спілкувалися щодня по телефону коли обоє на роботі. Довіряли одна одній таємниці і витирали один одному сльози вечорами вдома, якщо на те була явна причина. Кидали один одному листівки і красиві побажання. Базікали ночами і сміялися. Я була в курсі не тільки твоїх бувших романів, але і твоїх сімейних справ, це мене не аби як втішало. Я знала про твого тата, маму, сім’ю загалом і повністтю. Ти розповідала про своє сімейне, шкільне, студентське, після студентське та аля самостійне і особисте життя. Я дуже цінувала твою довіру і я завжди намагалася підтримати тебе у всьому.

Я плела для тебе всілякі воєнні історії з мого життя, над якими ти і сміялась і глузувала, потім просила познайомити тебе з моїм таким чудним і новим для тебе життям. Для мене це не було проблемою. Ми сміялися над всякими ситуаціями. Все це було забавно, я знала твоїх друзів, а ти згодом і моїх. Я інколи мимоволі взнавала їх інтимні таємниці, знаєш я б ніколи нікому не розповіла своїх, а ті вжееее, тріпали тими язиками, дай спокій називається! Наче б то мені не по…, хто кого там пече в якій позі, чи по кущах тягає

Ти теж підтримувала мене і ми ржали разом з ситуацій дибільного характеру.

Якщо я розповідала тобі що-небудь зі свого особистого життя і скаржилася на кого-небудь з бивших, ти завжди та відразу пропонувала втрутитися і показати йому чи їй де раки зимують, мовляв зараз ми його чи її зробимо. Та я в свою чергу завжди просила тебе не пхати носа в минуле, яким би воно не було. Я сама все звикла вирішувати, при чому більш спокійним способом, і ти не повіриш, але мені це вдавалось. Ой як сильно ти мене любиш! Що аж ладна просто порвати всіх і все на своєму шляху заради мене. Радує.

Прийшов час і таки лопнула струна твоїх ілюзій. Моя кохана зрозуміла, що я занадто сильно стала проникати в її реальне життя. Занадто багато стала про тебе знати, це здалося тобі дивним, бо ти зрозуміла, що закохалася. Я ж блять казала, що так воно і повинно статися!

Останнім часом наші відносини якось розгорілися ще жаркіше, я бачила, що ти стала обманювати друзів, аби побути на одинці зі мною, ти почала раніше приходити з роботи, відпрошуватися, частіше приїжджати, аби тільки зробити мені приємний сюрприз. Ти часто готувала пиндики – миндики та укусняшки на моїй кухні, купувала кіндерюльки там усілякі, солодощі, смаколики, дарувала коштовні подарунки, а я в свою чергу відповідала всім чим могла взаємно. Все було просто чудово. Це і був період моїх фреймів висоти, ти не повіриш, але так високо як з тобою, я ще не літала!

© Юта Радуга, 2019

© Юта Радуга,
книга «Тридцять пострілів Сансари (Книга І)».
Коментарі