Горить і шматує в середині

Aleksandr Bilogura

Горю , горю, Чорт забирай, палаю. Душа летить Куди ? Не знаю ... Вогонь крізь груди вже шкварчить... Чому , чому воно болить ? Те серце прокляте моє. Невже любові лезо Пізнає ? Воно є гостре, із зубами, Що дико плоть мою рубає Шматує , Рве, Перевертає, Нема спокою мені... Мов лебідь в клітці загниває Мій розум крижаний, Що так мене усі беріг роки. Метелики в животі ? О ні , то справжні ,кляті упирі Що вп'ялись в душу Сердце груди рвуть Кістки ламають... Я спать не можу, Бо сам ті рани розгризать Допомагаю...

2020-07-12 21:06:06

12

2

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (2)

Яна Войвич

Дуже чуттєво! Пройнялась до глибини душі!

Відповісти

2020-09-06 13:28:12

1

Aleksandr Bilogura

@Яна Войвич дякую )

Відповісти

2020-11-17 20:58:51

Подобається

Схожі вірші

Всі

"Письмо ушедших дней"

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Привет , мой милый друг Забыл ли ты, как долго не писала , Прости ,но я хотела отпустить Всю слабостью ,что в себе искала . И может ты проник Моим письмом до дрожи Забыл ли мой дневник , Увиденный стихами одинокой ночи ... Об памяти прошедших дней , Ты не увидишь ни души порока Лишь слабый шепот чувств Уложенных строками тонко . Немой вопрос в глазах Оставлю с времям на последок Легонько холодом касаний уходя , Чтоб не запомнил запах пепла.

43

17

2407

Все й одразу

Ай

Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.

84

2

4513