Перший тиждень навчання минув швидко і водночас заплутано, адже розклад до кінця не сформований і змінювався по три рази за день. Це був вечір пятниці, Карлу не хотілося спати, в роздумах він провів тривалий час. Поглянувши на годиник хлопець змусив себе лягти спати, адже завтра день народження подруги. Проснувшись під будильник він встав, пішов на кухню. Зготувавши собі невеликий сніданок, ароматний омлет та свіжий апельсиновий сік, Карл рушив за стіл. Поснідавши він досить швидко переодягнувся та поспішив в центр міста. "Через годину іменини, а я ще навіть подарок не придбав" – думав Карл по дорозі в город. Не дійшовши до першої крамниці юнак побачив що неподалік готуються до параду, підійшовши ближче він замітив що посеред людей стояла Рада. І в цей момент Карл зрозумів що дарувати він буде гроші...
Участь в параді виявилася зовсім не такою як її придставляв хлопець. Після закінченя параду друзі вирушили на зустріч імениниці.  Підійшовши ближче, вони побачили, що Керрі стояла не сама, поруч з нею була їхня давня подруга Лія. Це було чорняве довгокосе дівча, усмішка якої привертала до себе увагу, і заставляла забути про всі проблеми. Привітавши Керрі, друзі поспішили в піцерію, на щастя там було одне вільне місце саме для їхньої компанії. Купувати вирішили піцу, картоплю фрі на всіх та гранатовий сік. Коли принесли піцу, розпочалася  гра під назвою  – "хто бистріше схопить тому і дістанеться". Під час  перекусу ми намагалися обговорить подальші дії але все переводилось на жарт. Вийшовши із піцерії ми відправилися в магазин, там придбали перекус щоб вистачило до вечора та Шампанське (звісно дитяче).
По дорозі до парку я зустрів Женю він був не сам тому до нас я його запрошувати не став. Пройшовши до парку вони зрозуміли що примоститися нам ніде, але вперто прямували далі розмовляючи на різні теми. Пролунав телефоний виклик. Це був Євген, його друг мав іти, тому він попросив приєднатися до нас. Імениниця була не проти, тому через десять хвилин Женя був біля нас. Ми вагалися чи запрошувати друзів у "Нарнію" але вибору більше не було . Ми повили їх іншою дорогою яка була важчою та довшою (щоб без них не приходили). Всівшись ми почали розмови на різні теми, і самі не помітили як з'їли та випили все що в нас було, всього за пару годин Тож Карл та Женько пішли в магазин оставивши дівчат на місці. По дорозі назад вони обговорили деякі теми які стосувалися тільки цих двох. Повернувшись вони помітили дуже дивну картину Лія стояла посеред води (яка не предназначена для плавання), а Рада в той час пробиралася до неї. Керрі так взагалі лежала сонна на камені.
— Що тут вібдувалося доки нас не було ? –запитав Карл .
Але відповіді все небуло , на той момент Рада вивела Лію з води та відвела перевдягатись. А Карл попрямував до Керрі. Хлопець підняв її із каменя та пригорнув до себе. Повернулися дівчата в тій самій одежі але трохи сухішій, оглянувшись Карл не помітив Женю тому вирішив покликати його, та відповіді не було, на телефон він також не відповідав він думав піти розшукати його, але дівчат покинути не міг...