У самУ серЕдину зими, в темну ніч, коли народжується Місяць, Спокій Лісу сплячого стривоже тільки помах крил нічної птиці. І ввижаються засніжені дерева білим маревом крізь темряву сумну. А беззоряне глибоко-чорне небо обіймає німоту земну... Всі стежинки обірвав на краю в особливу ніч Господар Лісу. Від очей небажаних накинув на дерева видиво-завісу. ЗакінчИвши всі подготування, в звичнім спокої очікував вістей, від сичів та сов, що розлетілись, зустрічати бажаних гостей. На галявині, що схована у хащах, (за законом давнього завіту) в ніч останню Свята Сили Року стрінуться вітри з усіх куточків Світу. І на честь гостей, у ніч казкову, Часу хід поволі зупиняється... Але то - велика таємниця, про яку людина не дізнається. Першим прилетів, огорнутий туманом Вітер, що у теплім морі народився. Хвилями розгойдував дерева. Змив сніги. Дощами Ліс умився. Подих Вітру: свіжий, ніжний, теплий в скриньку потайну сховав Господар Лісу: - У нагоді стане незабаром, навесні. Поклав її поблизу. Вихором над лісом закружляв Вітер із далекої пустелі. І над сплячими деревами здійнялись чи-то з крапель, чи з піску хурделі. Спекою спинив дощі миттєво Суховію і Самум Володар. В другу скриньку, сонячному Літу, подих жару заховав Господар. Третім прилетів нестримний Вітер з гір високих, схованих у хмарах. Подувом поривчастим, сердитим зніс без жалю залишки від жару. Лісовий Господар заховав в третій скриньці клубочинь-примару. Для Осіні бешкетно-норовливій різкий той подих стане вдалим даром. Із країв північних, що навіки вкрили крига і сніги без краю. Наостанок завітав студений Вітер і зігнав кошлаті хмари в зграю. Спритна Віхола сама сховалась в скриньці з візерунком. Для наступної Зими вона стане подарунком. Свято в лісі вдало закінчилось. Від цікавої забави всі втомились. Дерева до землі Вітрам вклонились. Гості по домівках розлетілись. Час ходу прискорив. Мясяць народився. Небо-лан зірками рясно вкрився. А, коли за темним небокраєм заіскрилась ніжна Зоряниця. в Лісі сплячім хутко прибиралась клопотлива вправна Сніговиця. Позліталися сичі і сови. Ну, а стомлений Господар Лісу познімав з дерев і склав охайно, до нагоди, видиво-завісу. 19.01.23