Сніжинка
Там,
де місячна доріжка
з небом обрієм зустрілась,
в чорно-синім оксамиті
яскрава
Зірка
народилась.
І темне небо освітила
весела, гомінка пустунка...
Ночі Різдвяної
вона була святковим подарунком.
В небо-просторі без краю
з сестрами між хмарок грала.
І свої пісні казкові
срібним дзвоником співала.
І в безмежності космічній
кришталь-луками гуляла.
І з крихких примарних квітів
Пилок Чудовий назбирала.
В ті,
чарівнІ
дзвінкі
крихтинки
вітання- побажання вклала.
А потім, в танці невагомім
яскрава Зірочка кружляла...
І зололотий чарІвний пил
навколо себе розсипала...
І з темного
нічного
неба
вітання Зірочки злітали...
...........
Від подиху Зими-чаклунки
вони Сніжинками ставали.
Немов зірки - різноманітні.
Холодні,
але всеж, привітні.
Бо, попри люті Зими чари,
вони несуть вітання щирі.
Тендітні,
немов світлі Мрії,
Легкі,
як чисті добрі дії.
Крихкі,
немов кришталь Надії.
Як сяйво Віри -
білосніжні
Немов Любові подих -
ніжні.
.............
Ти в Різдвяну ніч
казкову
злови літаючу Сніжинку.
І не жалкуй,
якщо вона перетвориться в краплинку.
Бо, коли
в твоїй долонці
Сніжинка-зірочка розтане
Побажанню Чарівному
здійснитися пора настане.
16.12.22
2023-04-08 07:22:11
3
3